Определите хронологическую последовательность событий связанных с историей России. 1.Приниятие Соборного Уложения 2.Обьявление империи 3.Подптсание Нерчинского договора
САТАНА-главный враг человечества! Кем бы вы ни были, помните, что у вас существует очень опасный и коварный враг, который целиком и полностью посвятил себя одной единственной цели – увидеть вас в Аду, испытывающими бесконечные и нестерпимые муки Огня. Этот враг – Сатана, Шайтан. Иными словами, Иблис, которого Аллах навеки проклял и изгнал из сонма приближенных, и те, кто последовал за ним. Помните, что они – ваши самые главные враги. Помните и то, что Сатана – это не какое-то мифическое, придуманное существо, нет, его существование совершенно реально, реально настолько, насколько реально и ваше существование. Жириновский назвал главного "врага человечества"
Лидер партии ЛДПР Владимир Жириновский, выступая на пленарном заседании Госдумы, где обсуждалась независимость Абхазии и Южной Осетии, назвал главных врагов человечества и "настоящих" зачинщиков войны на Кавказе.
По мнению депутата, организатором грузинской агрессии являются Соединенные Штаты Америки, но решение принимал отнюдь не Джордж Буш.
"Дик Чейни - вот главный враг сегодня человечества. Буш - марионетка, как и Саакашвили. Один - в Вашингтоне, другой - здесь", - сказал Жириновский, добавив, что ситуация в мире в дальнейшем лишь продолжит обостряться. " Грузия - это ягодки. А теперь о цветочках. В ближайшие два месяца Израиль нанесет самый страшный удар по Ирану в целях недопущения создания ядерного оружия, а США поддержит Израиль. И тогда мы получим миллионы беженцев уже в другой части Кавказа. Имейте в виду, до 5 ноября недалеко осталось", - заявил лидер ЛДПР.
Как сообщает "Интерфакс", он полагает, что после 5 ноября ситуация в мире несколько стабилизируется, поскольку Джон Маккейн станет президентом США на два срока.
Напомним, что в понедельник Госдума РФ, в след за Советом Федерации рассмотрела обращение лидеров непризнанных республик Южная Осетия и Абхазия о признании их независимости. Обе палаты российского парламента по итогом слушаний приняли обращение к президенту, с призывом признать грузинские регионы независимыми государствами.
Отметим, что и осетины и абхазы и ранее обращались к России с признать их независимость, но на сей раз, как отметил спикер Госдумы Борис Грызлов актуальной и закономерной постановку вопроса о независимости делает реальная угроза геноцида в отношении населения непризнанных республик. По его словам, депутатам "необходимо использовать все парламентские возможности, чтобы разъяснять российскую позицию нашим зарубежным партнерам, противостоять настоящему потоку лжи и дезинформации".
Успіхи повстанців на першому етапі Визвольної війни значною мірою пояснюються двома вдалими тактичними кроками гетьмана: залученням на свій бік реєстрового козацтва і укладенням союзу з кримськими татарами. Отже, розпочинаючи боротьбу проти Речі Посполитої, Б. Хмельницький застосував абсолютно нову модель боротьби, у якій зовнішньополітичний фактор був центральним.
Переговори з Кримським ханством були надзвичайно важливими для козацького ватажка, адже вони давали змогу забезпечити власний тил і посилити повстанське військо мобільною татарською кіннотою, яка могла ефективно протистояти польській. Саме тому гетьман сам вів переговори і навіть залишив у Криму заручником свого сина. У середині березня 1648 р. союз було укладено, і на до повстанцям вирушило близько 4 тис. татарських вояків на чолі з Тугай-беєм. Проте цей міліарний альянс був дуже ненадійним, бо Україна для Кримського ханства тривалий час була, з одного боку, об'єктом для грабунку, з іншого - певною загрозою. З огляду на це перемога України у протистоянні з Річчю Посполитою, становлення та зміцнення української державності зовсім не входили у плани татар. Вони мали на меті взаємо ослаблення протидіючих сторін та провокування перманентного їх протистояння, тобто створення ідеальних умов для татарських грабіжницьких набігів.
У цей період Б. Хмельницький та його прибічники боролись лише за політичну автономію для козацького регіону. Зборівська угода, яка, давалось би, фіксувала досягнення поставленої мети, з часом показала свою нежиттєздатність. Вона не знала протиріч і суперечностей між Україною та Польщею, і боротьба запалала з новою силою.
Гетьман дедалі більше починає розуміти, що вирватись власними зусиллями з-під польського панування, ще й маючи ненадійного союзника - татар, не вдасться. До того ж для більшості володарів європейських держав він був лише бунтівник, що вів боротьбу проти законного свого господаря - польського короля. Тому Б. Хмельницький змушений був шукати надійну та міцну державу-покровителя. Найбільш реальними кандидатурами були Росія та Туреччина, але оскільки Москва у цей час зайняла вичікувальну позицію, гетьман зробив ставку на Оттоманську Порту. Вже у другій половині 1650 р. було укладено угоду зі Стамбулом про надання українським купцям права вільно плавати Чорним морем, торгувати без мита у турецьких володіннях. Наприкінці року Оттоманська Порта нормально прийняла Військо Запорозьке під свою протекцію.
Ще починаючи з 1648 р. , Б. Хмельницький неодноразово звертався до Москви з проханням до в антипольській боротьбі. Цікаво, що він навіть загрожував війною, якщо не буде надано цієї до Не бажаючи розривати миру з Польщею, Москва зайняла вичікувальну позицію. Але бажання розширити сферу свого впливу, використати Україну як буфер проти Туреччини, залучити українські козацькі збройні формування для відвоювання у Речі Посполитої втрачених Росією територій сприяли тому, що російський цар після деяких вагань погодився прийняти Військо Запорозьке під свою руку.
Спочатку російські посли відмовились принести присягу за царя, оскільки відповідно до специфіки їх державного устрою самодержець своїм підданим не присягає, а потім боярин Бутурлін, який очолював російську делегацію, відмовився дати письмову гарантію збереження прав і вольностей України після того, як договір набере чинності. Оскільки усі переяславські рішення були усними, кожна з сторін могла трактувати їх довільно. Отже, події січня 1654 р. у Переяславі мали головним чином ритуально-символічний характер.
У березні 1654 р. у Москві козацька делегація передала на розгляд росіянам проект договору із 23 пунктів, центральною ідеєю яких було збереження української автономії. Проте окремі статті обмежували її суверенітет: збір податків з українського населення здійснювався під контролем російської сторони; заборонялись дипломатичні зносини з Варшавою та Стамбулом.
1)Приниятие Соборного Уложения
в 1649 годуПодптсание Нерчинского договора —1689Обьявление империи —1721г