Племена усуней, которые унаследовали земли саков-тиграхауда в Семиречье, пришли из глубины Центральной Азии. Предводитель усуней носил титул гуньмо. Основная территория усуней располагалась в Илийской долине, а западная граница проходила по рекам, Чу и Талас, где усуни граничили с канглами. На востоке они имели общую границу с гуннами, а на юге их владения граничили с Ферганой. Столицей усуней – Чигучен (город красной долины) – находился на берегу озера Иссык-Куль. Это укрепленный город с предместьями. Политическая история усуней в некоторых источниках прослеживается до 3 века н.э., повествует об их связи с Китаем, заключение дипломатического соглашения, женитьбе усуньского гуньмо на китайской принцессе. Этническая принадлежность усуней до конца не выяснена. Одни считают, что усуни принадлежат к восточно-иранским племенам, другие – что они предки тюрок и говорили на тюркском языке. Скот-во в жизни усуней сыграло определяющую роль. Таким образом, хоз-во усуней было комплексным. Усуни разводили лошадей, овец, коз, двугорбых верблюдов, богатые усуни содержали до 500 голов лошадей. Лошади были разных пород, в т.ч. и высокопородистые скакуны. Питались усуни мясной и молочной пищей, из зерна выпекали хлеб, посуду изготовляли в большом количестве, ее лепили из глины. Изготавливали черпаки для кумыса. Усуни разрабатывали месторождения меди, свинца, олова, умели плавить железо, из которого изготовляли ножи, мечи, наконечники стрел, кинжалы. Из цветного камня и благородных металлов – бусы для женщин и украшения на одежду. Также известны находки печати из глины, камня. Некоторые усуни военноначальники и крупные чиновники имели золотые и медные печати. Об этом свидетельствуют источники. Таким образом, и письменные источники, и археологические раскопки свидетельствуют о том, что общ-во усуней достигло уровня государственности. Впервые канглы упоминаются в китайских источниках во 2 веке до н.э. Канглы умели выплавлять железо, делать из нее предметы обихода, из кости изготавливали накладки для сложносоставных луков, ручки ножей, булавки, застежки, различного рода амулеты. Интересные амулеты сделаны из фаланг волка, орла, собаки, оригинальные выточены из кости булавки с фигурными головками. Ювелирные изделия и украшения из золота, бронзы, бусы из граната, сердолика, бирюзы, разноцветного стекла. Среди украшений – каменные, металлические, стеклянные бусы, серьги и подвески со вставками из цветных камней. На развитое земледелие указывают находки зерен злаковых, наличие зерновых ям, соломы в обмазке поля и в сырцовом кирпиче, множество зернотерок, кувшинов для хранения зерна
Объяснение:
Что знаю,то и написала
Йшлося про нову і, як засвідчив подальший розвиток подій, надзвичайно складну сторінку її багатовікової історії.
Проголошення незалежності України та завдання створення самостійної Української держави закономірно висунули проблему розгортання державотворчих процесів. Народ України заявив, що будуватиме державу суверенну й самоврядну, незалежну та відкриту, демократичну і правову. Розв’язання цього завдання наштовхнулося на цілу низку дуже непростих питань.
Процес державотворення в Україні на відміну від інших країн, котрі постали перед аналогічними проблемами в кінці 80-х - на початку 90-х років, проходив у специфічних умовах і визначався своїми особливостями. Пізнання цього вкрай важливе тому, що по-перше, стають зрозумілими причини сьогочасних проблем нашого розвитку, по-друге, тому, що більш чіткими бачаться шляхи, політичні рішення та економічні важелі, котрі дійсно можуть забезпечити вихід Української держави з економічної кризи та політичної нестабільності, в яких вона перебуває з моменту свого утворення.
Наше з вами сьогодення - це період переходу від тоталітарно-комуністичного режиму до демократичної, незалежної, правової держави. Як свідчить досвід багатьох країн Центральної та Східної Європи, бажано все зробити для того, щоб цей період був якомога коротшим, щоб якомога швидше суспільство звільнялося від рудиментів комуністичної системи і переходило на сучасні ринкові рейки. Україна, на жаль, поки не зуміла зробити цього. І саме тут слід шукати основну причину чи не всіх сьогоднішніх негараздів.
Чому ж так сталося? На це існувало багато чинників. Інколи складається враження, що процеси кінця 80-х - початку 90-х років заскочили наше суспільство дещо зненацька. Швидкий прорив України до національного суверенітету та державної незалежності породив серед значної частини тогочасної політичної еліти почуття надмірної впевненості у власних силах та можливостях.
Суспільство опинилося в стані чи не масової політичної та економічної ейфорії. Але "медовий місяць" незалежності України явно затягнувся. Ставало дедалі очевиднішим, що слід переходити до розв’язання практичних завдань, пов’язаних зі створенням Української держави. А до цього, як показали подальші події, керівництво держави не було готове. І не тільки з власної вини: прорив до суверенності та незалежності, розпочатий за Президента Л. Кравчука, значною мірою здійснювався на фоні психологічної, професійної та концептуальної непідготовленості усіх державних структур до роботи в умовах, котрі відрізнялися від тих, які практикувалися за радянської доби.
Виховані попередньою системою кадри з їхнім досвідом "соціалістичного господарювання" постали перед дилемою: або одночасно і вчитися, і працювати над створенням сучасної держави з сучасною політичною та економічною системою, або працювати приблизно так, як за старих часів. Судячи з сучасного стану українського суспільства, зокрема його економіки, владі так і не вдалося знайти оптимального розв’язання проблеми кадрів, а саме від них значною мірою залежить успіх будь-якої справи. Наслідки цього продовжують справляти свій негативний вплив практично на всі сфери нашого життя.
Объяснение:
взято из источника