Ну собственно название Иль-де-Франс (Остров Франция) появилось задолго до 12 века - еще во времена франков и даже есть версия, что название территории Иль-де-Франс восходит к франкскому "Liddle Franke", что означает - не остров, а "маленькая Франция" и вот этой трактовке историки сейчас отдают предпочтение.
В 9 веке некто Роберт Смелый в междуусобной борьбе между внуками Карла Великого принял сторону первого короля Западно-франкского королевства (по существу - будущей Франции) Карла 2 Лысого. Роберт дослужился до маркиза Нейстрии(одна из больших исторических областей на северо-западе Франции, на которые делилась пестрая империя франков, и в состав которой входил Иль-де-Франс), а также до титула графа Парижа и стал основателем влиятельной династии Робертинов, а Иль-де-Франс стал наследственными владениями этой династии. Ближайшие потомки - сыновья и внуки добавили в семейную копилку титул графа Орлеана и титул герцога франков.
И когда пресеклась династия Каролингов, а на ассамблее влиятельных феодалов в городе Санлисе новым королем был выбран Гуго из семейства Робертинов, вошедший в истории под прозвищем Капет, Иль-де-Франс из просто наследственных владений династии Робертинов превратился в домен новой королевской династии Капетингов.
Вот как выглядел королевский домен в начале правления Гуго Капета -
Дело в том, что феодальная раздробленность привела к тому, что королю не подчинялись не только крупные феодалы, лишь номинально признавая над собой королевскую власть, но даже более мелкие феодалы из собственной королевской сеньории норовили вести независимую от мнения и желаний сюзерена жизнь в своих владениях.
Капетинги тем не менее не отчаивались и не сидели сложа руки - уже 5-ый король из это династии Людовик 6 Толстый (1108 - 1137) стал активно и жестко наводить порядок в Иль-де-Франсе, в результате чего, приведя разными в покорность своих баронов, превратил свой домен из разрозненных территорий как это было при первых Капетингах(см. карту) в замкнутое пространство и теперь уже владения французских королей действительно напоминали остров королевской власти в бушуюшем(пока еще) море феодальной раздробленности.
Следующие значительный успехи по увеличению королевского домена сделал внук Людовика 6 - Филипп 2 Август, ему удалось среди прочего отобрать у английского короля Иоанна владения на территории Франции, за что Иоанна прозвали Безземельным, а домен французских королей вышел за пределы Иль-де-Франса и с тех пор уже никогда не напоминал остров.
Синим обозначены территории домена французских королей, красным - владения английской короны во Франции. На картах графически изображены территориальные изменения, которые произошли в правление Филиппа 2 Августа.
У IX ст. середньовічні міста розвивалися там, де ще з часів Римської імперії існували міцні традиції міського життя, як, наприклад, в Італії — Венеція і Флоренція, а століттям пізніше — на півдні Франції: Марсель, Тулуза та інші. У Х-ХІ ст. з’явилися міста й у Північній Франції, Нідерландах, Англії, Німеччині та інших державах. Так почався новий етап середньовічного суспільства — становлення та розвиток міст.
Виникнення міст було зумовлено багатьма причинами.
На основі схеми назвіть причини виникнення та зростання міст і поясніть кожну з них.
Причини виникнення та зростання міст у Європі
• Біля великих замків (бургів): Гамбург, Страсбург
• Біля монастирів, резиденцій архієпископів: Кельн, Трір
• Поблизу річкових переправ, мостів: Оксфорд, Кембридж, Франкфурт
• Біля морських портів: Марсель, Генуя
Попри бурхливий розвиток міст навіть наприкінці середньовічної історії Західної Європи, городяни становили не більше, ніж 15 % усього населення.
Необхідність ховатися за фортечними мурами змушувала городян заощаджувати кожний метр землі, тому вулиці були вузькими. Іноді їхню ширину визначав вершник зі списом, якого тримав упоперек перед собою. Якщо спис зачіпляв фасад якогось будинку, його господар мав сплатити в міську казну великий штраф або взагалі знести будівлю. Земля у місті була дуже дорогою, тож для збільшення площі будинку городяни зводили верхні поверхи, які виступали над нижніми.
Будинки не мали нумерації, її замінювали розпізнавальні знаки: символи професій, скульптурні портрети господарів і навіть барельєфи на релігійні сюжети.
До речі, перший загальноміський водопровід з’явився в Європі, у Парижі, лише наприкінці XII ст. А бруківка на вулицях європейських міст ще й пізніше була рідкістю.
Зі зміцненням міст їх мешканці перетворилися на окремий стан.
Повноправних городян називали в Німеччині бюргерами (від німецького «бург» — фортеця), у Франції — буржуа. Вони мали в місті своє помешкання, формували міське самоуправління, вели судочинство. Серед бюргерів виділилася міська верхівка — великі землевласники, заможні купці та майстри. Разом із сеньйорами вони становили патриціат.
Найбідніші верстви населення: слуги, підмайстри, жебраки тощо — дістали назву плебс8.
Використовуючи сучасні зображення, назвіть основні ознаки, за якими можна впізнати середньовічне місто