После Первой Пунической войны и Рим, и Карфаген планировали продолжить борьбу. Обе стороны строили планы нападения, но первым напал Карфаген.
Карфагенский полководец Ганнибал разгромил римлян под Каннами, однако не развил успеха, оставив без внимания сам город Рим. Это дало римлянам возможность оправиться после удара, собрать новую армию и дать карфагенянам новое сражение при Заме, в котором победили уже римляне. После этого Карфаген был принужден к миру не в свою пользу, но разрушен не был.
Основные даты: начало войны - 218 год до н.э., битва при Каннах - 216 год, битва при Заме - 202 год, конец войны - 201 год.
Объяснение: может быть неправильным
Відповідь:Тим часом [хан] Могучій 1 прислав посла свого до Данила й Василька, коли вони обидва були в [городі] Дороговську: «Дай Галич!» [І Данило] був у печалі великій, тому що не укріпив він був землі своєї городами. І, порадившися з братом своїм, поїхав він до Батия, кажучи: «Не дам я півотчини своєї, а їду до Батия сам».
Вибрався ж він на празник святого Дмитрія [Солунського Богу. І прибув він до Києва, – Київ держав [тоді] Ярослав [Всеволодович] 2 через боярина свого Єйковича Дмитра, – і, прийшовши у храм архістратига Михаїла, тобто Видобич, скликав чорноризців і [весь] монаший чин. І коли він сказав ігумену і всій братії, щоб вони вчинили молитву за нього, то вони вчинили, щоб він од Бога милість дістав. І було [сповнено] так, і, упавши [в поклоні] перед архістратигом Михаїлом, вирушив він із монастиря у човні, бачачи біду страшну і грізну, і прибув до Переяславля.
І зустріли його татари, і звідти поїхав він до [хана] Куремси 3 і побачив, що нема в них добра. Відтіля ж став він іще дужче скорбіти душею, бачачи, що володіє ними диявол. [Він бачив] нечестиві їх чаклунські суєслів’я і Чінгізханові наслання, нечестиві його, [Куремси], кровопиття, многі його волхвування. Цесарів, і князів, і вельмож, що приходять [до них], вони водили навколо куща, [заставляли] поклонятися їм, сонцю, і місяцю, і землі, і дияволу, і померлим, [що тепер] у пеклі, отцям їх, і дідам, і матерям. О нечестива облудо їх! І, се чуючи, вельми він став скорбіти.
Звідти ж прибув він до Батия на Волгу. [І] коли він збирався поклонитися [ханові], то прийшов чоловік Ярослава [Всеволодовича] Сонгур [і] він сказав: «Брат твій Ярослав 4 кланявся кущу, і тобі кланятися». І одказав йому [Данило]: «Диявол говорить із уст ваших. Бог запре уста твої, і не буде почуто слово твоє». І в той час він покликаний був Батиєм: ізбавив його Бог і од лихого їх біснування, і од чаклування.
І поклонився він за обичаєм їх, і ввійшов у вежу його. Він, [Батий], сказав: «Данило! Чому ти єси давно не прийшов? Але якщо нині ти прийшов єси, – то й се добре. Чи п’єш ти чорне молоко, наше пиття, кобилячий кумиз?» 5 І він сказав: «Досі я не пив. А нині ти велиш – я п’ю». Він тоді сказав: «Ти вже наш-таки, татарин. Пий наше пиття!» І він, [Данило], випивши, поклонився за обичаєм їх, [і], промовивши свої слова [подяки], сказав: «Я іду поклонитися великій княгині Баракчиновій» 6. [Батий] сказав: «Іди». Пішовши, він поклонився їй за обичаєм. І прислав [Батий] вина дзбан, і сказав: «Не звикли ви пити молока, пий вино!»
О, лихіша лиха честь татарськая! Данило Романович, що був князем великим, володів із братом своїм Руською землею, Києвом, і Володимиром, і Галичем, і іншими краями, нині сидить на колінах і холопом себе називає! А вони данини хотять, і погрози ідуть, [і] він життя не надіється! О, лиха ти, честь татарськая!
Його ж отець був цесарем у Руській землі, який покорив Половецьку землю і воював проти інших усяких країв. [І коли] син того не дістав честі, то інший хто може дістати? Адже лиходійству їхньому і облуді немає кінця. Ярослава [Всеволодовича], великого князя суздальського, [труй] зіллям вони уморили. Михайла [Всеволодовича], князя чернігівського 7, який не поклонився кущу, із його боярином Федором вони ножем закололи, – як ото ми раніш сказали про заколення їх, котрі вінець дістали оба мученицький, – і інші многі князі побиті були, і бояри.
Пробув же князь у них днів двадцять і п’ять, [а тоді] одпущений був [із тими], що були з ним, і поручена була земля його йому. І прийшов він у землю свою, і зустрів його брат [Василько] і сини його. І був плач через обиду його, але ж більша була радість, що він є здоров.
Пояснення:
Древний Египет достиг своего апогея во время Нового царства, после чего вступил в период медленного упадка. Египет был завоеван в поздний период, и правление фараонов официально закончилось в 31 г. до нашей эры, когда ранняя Римская империя завоевала Египет и сделала его провинцией. Хотя египетские вооруженные силы в Старом и Среднем царствах были в хорошем состоянии, новая форма, появившаяся в Новом царстве, показала, что государство становится более организованным для удовлетворения своих потребностей.
Объяснение:
История древнего Египта делится на три царства и два промежуточных периода. Во время трех царств Египет был объединен под одним правительством. В течение промежуточных периодов (периодов времени между царствами) государственный контроль находился в руках различных номов (провинций в Египте) и различных иностранцев. География Египта служила для изоляции страны и позволила ей процветать. Это обстоятельство подготовило почву для многих военных завоеваний Египта. Они ослабляли своих врагов, используя небольшое метательное оружие, такое как луки и стрелы. У них также были колесницы, которые они использовали для атаки противника.
На протяжении большей части своей долгой истории древний Египет был объединен под одним правительством. Главной военной задачей для нации было не допускать врагов. Засушливые равнины и пустыни, окружающие Египет, были населены кочевыми племенами, которые иногда пытались совершить набег или поселиться в плодородной долине реки Нил. Тем не менее, огромные просторы пустыни образовали барьер, который защищал долину реки и было почти невозможно для массивных армий пересечь. Египтяне строили крепости и форпосты вдоль границ к востоку и западу от дельты Нила, в Восточной пустыне и в Нубии на юге. Небольшие гарнизоны могли предотвратить вторжения, но если были обнаружены большие силы, было отправлено сообщение для основного армейского корпуса. В большинстве египетских городов не было городских стен и других защитных сооружений.