Зібрані вперше Філіппом IV Генеральні штати одностайно висловилися проти втручання папи у внутрішні справи королівства.
Спираючись на підтримку своєї політики більшості населення країни, Філіпп IV розпочав переможну боротьбу проти Боніфація VIII. Під тиском Філіппа IV новим папою було обрано французького архієпископа Климента V. За наполяганням Філіппа IV новий римський папа переніс свою резиденцію до міста Авіньйон у Франції. Ця подія розпочала 70-річний період (1309 – 1378 рр.) авіньйонського полону пап, які опинилися під контролем французьких королів.
Объяснение:
3)Надання Російським урядом для селян , скільки вони могли обробити .
4)Внаслідок чергової антигетьманської змови старшини I. Самойловича було усунуто від влади й заслано до Сибіру, а посаду гетьмана за до московської влади здобув I. Мазепа
5)Внутрішня політика гетьмана Мазепи була безпосереднім продовженням політики Самойловича, але провадилася вона іншими темпами й подекуди іншими методами. Ця політика цілком виразно сприяла зростові козацької старшини, зміцненню її економічної бази й соціального становища й перетворенню її на зверхній стан Гетьманщини, а тим самим і на провідну верству в Козацько-Гетьманській державі.
Також І. Мазепа виступає як меценат. Він виділяє багато грошей на розвиток релігії та культурних установ, будує чудові церкви. У 1701 р. Києво-Могилянський колегіум дістає статус академії. За І. Мазепи відбувається її розквіт, кількість студентів досягає 2 тисяч. Також при І. Мазепі засновується чимало шкіл і друкарень.
6)Существует мнение, что неудачность Крымских походов сильно преувеличена после того, как Пётр I потерял половину всей армии во втором Азовском походе, хотя получил лишь выход ко внутреннему Азовскому морю[6]. Как отмечал Н. И. Павленко, крымские походы не были бесполезны, поскольку основные их цели - выполнение обязательств перед Лигой и сковывание сил противника - были достигнуты, что имело важное дипломатическое значение в отношениях России с антиосманской коалицией.По мнению В. А. Артамонова, прежнее толкование походов как провала кн. В. В. Голицына неверно, поскольку в Москве изначально осознавали практическую невозможность завоевания Крыма и сознательно ограничивались демонстративным выходом в степь большой массы войск, после чего в 1689-1694 гг. перешли к своему привычному методу борьбы с ханством - пограничной войне на истощение.
7)Перший похід -
Невдалі штурми фортеці 5 серпня і 25 вересня призвели до великих втрат і примусили московітську армію в листопаді 1695 року відступити.
Другий похід -
Після запеклого штурму фортеці 17-19 (27-29 липня) українськими полками гарнізон фортеці капітулював
Объяснение: