Объяснение:1. Крымское ханство образовалось в 1443 г.
2. Крымский полуостров, а также земли от Дуная на западе до Дона и Кубани на востоке. Сочетание плодородных земель, степей и лесных массивов. Столица — Салачик, затем Бахчисарай.
3. Крымское ханство — многонациональное государство. Его населяли тюркоязычные народы (татары, караимы, турки, ногайцы), греки, армяне, евреи.
4. Во главе ханства стояла правящая династия — Гирей. С 1478 г. крымское ханство стало вассалом Османского государства. Законосовещательный орган — большой и малые диваны. Глава мусульманского духовенства — муфтий, который имел право смещать неверно, по его мнению, истолковавших законы судей.
5. Основным родом деятельности крымских феодалов было коневодство, скотоводство и торговля рабами. Население приморских городов занималось рыболовством. Земли обрабатывались зависимыми крестьянами, платившими десятину хану (1/10 часть доходов). Пленники продавались в Турцию, на Средний восток и в Европу. Хан получал пятую часть военной добычи. Главным невольничьим рынком был город Кафа. По оценкам историков, на крымских работорговых рынках за 200 лет было продано более 3 млн людей, преимущественно русских, украинцев и поляков.
Армия нерегулярная. В случае военной угрозы объявлялась всеобщая воинская повинность, от которой жители горных районов и городов могли откупиться, заплатив налог в казну.
6. Развиты ремесла (ювелирное дело, изготовление одежды, медной посуды, холодного оружия, ковров и войлочных изделий, резьба и инкрустация по дереву). Большое место в архитектуре занимали мечети и дюрбе — усыпальницы правителей. Зодчие сочетали архитектурные стили Востока и Византии, но использовали местные строительные материалы. Дома обычных горожан, как правило, были двухэтажными, возводились из дерева, глины и бута.
7. Захват Османской империей южного побережья Крыма создал серьезную опасность для России со стороны крымских татарских ханов, которые совершали грабительские набеги, захватывая рабов для огромного турецкого невольничьего рынка. В 1521 г. крымчаки осадили Москву, а в 1552 г. - Тулу.
Реформи Марії Терезії та Йосифа ІІ та українські землі Австрійці застали в Галичині необмежену владу польської шляхти, відсутність промисловості та торгівлі, великих міст і нормальних шляхів сполучення, бідність неосвіченого, закріпаченого населення. Тому австрійська влада у 70-80-х рр. XVIII ст. проводила реформи, це припало на часи імператриці Марії-Терезії ( 1740-1780 рр.) та її сина Йосифа II (1780-1790 рр.): • аграрна реформа — селяни були звільнені від особистої залежності й визначено розмір паншини (до 30 днів на рік), заборона застосування тілесних покарань, надання селянам деяких громадянських прав; • адміністративна реформа — Королівство Галичини та Лодомерії поділено на округи, очолювані старостами, у селах влада належала мандаторам, містами управляли магістрати, згодом — міські ради, найвищим представницьким органом краю став сейм, де провідні позиції посідала польська шляхта, центр — Львів; • освітня реформа — відновлення у Львові замість закритої єзуїтської академії в 1784 р. університету, при ньому до 1809 р. діяв Руський інститут, де на філософському і богословському факультетах навчалися українці. Запроваджено початкові і середні школи. У початкових школах навчання мало проводитися рідною мовою; • релігійна реформа — католицька, протестантська та греко-католицька церкви були зрівняні в правах. Заборона примушувати греко-католиків змінювати віру, рівні права при прийнятті на державну службу, зрівняння євреїв у правах з іншими народами імперії. Наслідки реформ: • позитивний вплив на політичну модернізацію краю; • посилення німецького впливу, українці, як і раніше, усунуті від участі в управлінні; • у той час, коли Йосиф II ліквідовував найогидніші вияви кріпацтва, Катерина II запроваджувала його для мільйонів українських селян, позитивні зміни в становищі селян і греко-католицької церкви; • поширення серед селян і греко-католицького духівництва прихильного ставлення до Габсбургів.