Художественная литература Сегень А. Ю. Александр Невский. Солнце Земли Русской. — М. : ИТРК, 2003. — 448 с. — (Библиотека исторического романа) . — 5000 экз. — ISBN 5-88010-158-4 Югов А. К. Ратоборцы. — Л. : Лениздат, 1983. — 478 с. Субботин А. А. За землю Русскую. — М. : Военное изд-во Министерства Обороны СССР, 1957. — 696 с. Мосияш С. Александр Невский. — Л. : Детская литература, 1982. — 272 с. Юхнов С. М. Лазутчик Александра Невского. — М. : Эксмо, 2008. — 544 с. — (На службе государевой. Русский рубеж) . — 4000 экз. — ISBN 978-5-699-26178-9 Ян В. Г. Юность полководца // К «последнему морю» . Юность полководца. — М. : Правда, 1981. Борис Васильев. Александр Невский. Изобразительное искусство
Памятник Александру Невскому в Петрозаводске Портрет Александра Невского (центральная часть триптиха, 1942 г. ) работы Павла Корина. Памятник Александру Невскому (конная скульптура) в г. Санкт-Петербурге, открыт 9 мая 2002 г. на площади Александра Невского перед входом на территорию Александро-Невской лавры. Авторы — скульпторы: В. Г. Козенюк, А. А. Пальмин, А. С. Чаркин; архитекторы: Г. С. Пейчев, В. В. Попов. Памятник Александру Невскому в городе Петрозаводске, открыт 3 июня 2010 г. на проспекте Александра Невского около входа на территорию Кафедрального собора Александра Невского. Авторы — скульпторы: В. Г. Козенюк Памятник в Волгограде на площади Павших борцов.
Кинематограф Николай Черкасов в роли Александра Невского Александр Невский, Невский — Николай Черкасов, режиссёр — Сергей Эйзенштейн, 1938 год. Господин Великий Новгород, Невский — Александр Франскевич-Лайе, режиссёр — Алексей Салтыков, 1984 год. Житие Александра Невского, Невский — Анатолий Горгуль, режиссёр — Георгий Кузнецов, 1991 год. Александр. Невская битва, Невский — Антон Пампушный, режиссёр — Игорь Каленов, — Россия, 2008 год.
У першій половині ХІХ ст. загальний напрямок російської політики стосовно України визначався поширенням на її територію загальноімперських порядків, підпорядкування її розвитку інтересам російського центру імперії.
Основні риси імперської політики стосовно Наддніпрянської України протягом першої половини ХІХ ст. були такими:
· в адміністративній сфері відбувалася ліквідація залишків давнього адміністративного устрою та перетворення цих земель у дев’ять пересічних губерній Російської імперії. Водночас поряд із цивільною владою посилювалася військова. Протягом першої половини ХІХ ст. у Наддніпрянщині існували три з десяти генерал-губернаторств, утворених російським урядом на території імперії. Імперський уряд тримав у Наддніпрянщині значні військові сили, чисельність яких в окремі періоди сягала 100 тис. вояків. Українські землі були також місцем зосередження військових поселень;
· у політично-правовій сфері імперський уряд скасував дію традиційного українського права і судочинства: протягом 1827–1835 рр. у містах Наддніпрянщини було припинено застосування збірників магдебурзького права, а в 1840–1842 рр. ліквідовано судочинство за нормами Литовських статутів і поширено систему права, відповідну Зводові законів Російської імперії;
· в економічній сфері застосовувалася політика, спрямована на першочергове задоволення потреб імперського центру. Наприкінці ХІХ ст. Наддніпрянщина давала понад 26% загальноімперських доходів, одначе половина з цього витрачалася на потреби інших частин Російської імперії;
· у соціальні сфері для переважної більшості населення імперська влада спричинила необхідність замість самобутніх українських порядків підпорядкуватися новим імперським. Становище суспільної еліти внаслідок отриманих від імперії привілеїв було набагато кращим, ніж більшості населення. У найтяжчому, абсолютно безправному становищі опинилися кріпосні селяни.
· у національно-культурній сфері російський уряд здійснював політику перетворення українського народу на частину російського. Вважаючи українців частиною «великорусского» народу, а українську мову лише «наречием» російської мови, імперія здійснювала політику насильницької русифікації. У 30-х рр. імперія розробила ідеологічні засади своєї шовіністичної політики, викладені в «теорії офіційної народності» міністра просвіти графа С.Уварова. Її сенс полягав у поєднанні православ’я (основи духовного життя), самодержавства (єдино можливої форми російської державності) та народності (визнання існування єдиного російського народу, відданого православ’ю і самодержавству).
Спільним, що об’єднувало політику Російської імперії в усіх сферах, було ігнорування права українського народу, як і інших народів, на самостійний розвиток. Внаслідок цього здійснювати цю політику можна було, зрозуміла річ, лише силою, що і робилося.
Сучасники розповідали, що одного разу Микола І спитав свого 15-річного сина, майбутнього імператора Олександра ІІ, на чому тримається управління багатомовною сім’єю народів, які населяють імперію. Наступник престолу відповів: «На самодержавстві й законах». Микола І обурився: «Законах – ні! Лише на самодержавстві і ось чому, ось чому, ось чому!» – тричі вигукнув він, стрясаючи повітря затиснутим кулаком.
Імперська політика негативно впливала також і на розвиток російського народу, оскільки він був вимушений витрачати свої сили задля реалізації того, що заважало його власному національному розвиткові. Внаслідок цього українських патріотів і прогресивних російських діячів часто об’єднувало спільне опозиційне ставлення до імперської дійсності, розуміння необхідності боротьби за її ліквідацію та демократичні перетворення у житті всіх її народів.
Сегень А. Ю. Александр Невский. Солнце Земли Русской. — М. : ИТРК, 2003. — 448 с. — (Библиотека исторического романа) . — 5000 экз. — ISBN 5-88010-158-4
Югов А. К. Ратоборцы. — Л. : Лениздат, 1983. — 478 с.
Субботин А. А. За землю Русскую. — М. : Военное изд-во Министерства Обороны СССР, 1957. — 696 с.
Мосияш С. Александр Невский. — Л. : Детская литература, 1982. — 272 с.
Юхнов С. М. Лазутчик Александра Невского. — М. : Эксмо, 2008. — 544 с. — (На службе государевой. Русский рубеж) . — 4000 экз. — ISBN 978-5-699-26178-9
Ян В. Г. Юность полководца // К «последнему морю» . Юность полководца. — М. : Правда, 1981.
Борис Васильев. Александр Невский.
Изобразительное искусство
Памятник Александру Невскому в Петрозаводске
Портрет Александра Невского (центральная часть триптиха, 1942 г. ) работы Павла Корина.
Памятник Александру Невскому (конная скульптура) в г. Санкт-Петербурге, открыт 9 мая 2002 г. на площади Александра Невского перед входом на территорию Александро-Невской лавры. Авторы — скульпторы: В. Г. Козенюк, А. А. Пальмин, А. С. Чаркин; архитекторы: Г. С. Пейчев, В. В. Попов.
Памятник Александру Невскому в городе Петрозаводске, открыт 3 июня 2010 г. на проспекте Александра Невского около входа на территорию Кафедрального собора Александра Невского. Авторы — скульпторы: В. Г. Козенюк
Памятник в Волгограде на площади Павших борцов.
Кинематограф
Николай Черкасов в роли Александра Невского
Александр Невский, Невский — Николай Черкасов, режиссёр — Сергей Эйзенштейн, 1938 год.
Господин Великий Новгород, Невский — Александр Франскевич-Лайе, режиссёр — Алексей Салтыков, 1984 год.
Житие Александра Невского, Невский — Анатолий Горгуль, режиссёр — Георгий Кузнецов, 1991 год.
Александр. Невская битва, Невский — Антон Пампушный, режиссёр — Игорь Каленов, — Россия, 2008 год.