Цивилизация Древнего Египта, возникшая около 4 тысяч лет до н. э., была одной из древнейших в мире. Благоприятные естественные условия очень раннему развитию культуры и искусства в Древнем Египте. В эту эпоху древние египтяне умели делать из драгоценных металлов ювелирные украшения тонкой работы, появилась письменность, постепенно стали накапливаться научные знания.
Древнеегипетский язык известен учёным по огромному количеству сохранившихся надписей иероглифической письменности, выполненных на камне и папирусах. Египетский язык является одним из древнейших языков мира, имевших письменность — самые ранние из дошедших до нас древних текстов относятся к рубежу 4-го и 3-го тысячелетий до н. э. Одним из самых выдающихся достижений египтян была система письменности, которая могла передавать многие оттенки мысли, сложные движения человеческой души. Архитектура Древнего Египта известна по сооружениям гробниц — пирамиды Гизы, храмовых и дворцовых комплексов — Луксорский храм, дворцы Амарны. В Древнем Египте не было одной общей религии, а было разнообразие местных культов, посвящённых определённым божествам. В области науки, медицины и математики Древний Египет достиг высокого для своего времени уровня. Традиционный эмпиризм, о чём свидетельствуют папирусы Эдвина Смита и Эберса (ок. 1600 г. до н. э.), впервые появился в Древнем Египте.
Древний Египет оставил мировой цивилизации огромное культурное наследие, произведения его искусства ещё в древности вывозились в различные уголки мира и широко копировались мастерами других стран.
Объяснение:
В череде бедствий, постигших нашу страну в XX веке, коллективизация занимает особое место. Массовое раскулачивание, уродливая индустриализация и принудительная искаженная урбанизация необратимо изменили облик России, перепахав миллионы людских судеб. Можно ли было избежать при этом колоссальных человеческих жертв? Почему Сталин в крестьянском вопросе вдруг стал троцкистом? Почему колхозный строй стал советским вариантом крепостного права и уничтожил русскую деревню? Как последствия коллективизации мешают развитию нынешней России, оставаясь ее неизжитой травмой? Об этом «Ленте.ру» рассказал кандидат исторических наук, доцент факультета экономических наук Высшей школы экономики Алексей Рако.
ответ:поділ тер. розселення укр. етносу на певні частини (одиниці) з метою організації централізованого управління на місцях. Відображав як нац. традиції українців, так і політ. інтереси й систему управління д-в, до яких у різні часи входили укр. землі. Осн. одиницями адм.-тер. поділу були волості, воєводства, повіти, полки, сотні, курені, комітати (жупи), дистрикти, губернії, провінції, намісництва, округи, райони, області.
Початки адм.-тер. організації на укр. теренах можна вбачати у поділі тер. Київської Русі на землі-князівства (Волинська земля, ГАЛИЦЬКА ЗЕМЛЯ, Київська земля, Переяславське князівство, Турово-Пінське князівство, Чернігівське князівство), які, в свою чергу, поділялися на волості –невеликі, чітко не усталені тер.-адм. одиниці, що передавалися князем під управління волостеля (старости). Волості були і в утвореному 1199 Галицько-Волинському князівстві.
У складі Литви та Польщі адм.-тер. поділ укр. земель набув більш усталеного вигляду. У конфедеративній Речі Посполитій налічувалося 9 укр. Воєводств – Белзьке воєводство, Брацлавське воєводство, Волинське воєводство, Київське воєводство, Підляське воєводство, Подільське воєводство, Руське воєводство, Чернігівське воєводство (утворене 1635) – у складі Польщі і Берестейське воєводство – у складі Литви. Воєводства поділялися на повіти; як правило, кожен із повітів утворював окремий судовий округ.
Під час національної революції 1648–1676 старий адм.-тер. поділ було зруйновано; осн. адм.-тер. одиницями стали полки, що поділялися на сотні, а сотні – на курені. На початок 1650 було сформовано 16 полків. Окрему військ.-адм. одиницю становило Запорожжя (тер. Вольностей Війська Запорозького низового), де управління здійснювала Січова рада на чолі з кошовим отаманом. Тер. Запорожжя традиційно поділялася на 38 куренів; на прилеглих до Січі тер. у 18 ст. було утворено 8 паланок.
Після того, як за "Вічним миром 1686"Правобережна Україна відійшла до Польщі, полковий устрій тут було невдовзі скасовано і відновлено поділ на воєводства. Лівобереж. Україна (Гетьманщина), що лишилася у складі Рос. д-ви, зберігала полковий устрій (10 полків) до 1708, коли Петро I поділив країну на 8 губерній, з яких 2 –Азовська губернія і Київська губернія – були сформовані на укр. землях. Київ. губ. поділялася на 4, а Азовська – на 7 провінцій. До 1764 паралельно із загальнорос. адміністрацією у Київ. губ. зберігалося гетьманське правління, у віданні якого перебували цивільні справи.
На новоосвоюваних переселенцями з Правобереж. та Лівобереж. України землях Слобожанщини (див. Слобідська Україна) полковий устрій (5 полків) існував із серед. 17 ст. до 1765, коли тут було утворено Слобідсько-Українську губернію.
Остаточному включенню України у рос. політ. систему сприяло запровадження в Україні у 80–90-х рр. 18 ст. паралельно з губернською системи намісництв. На Слобожанщині було утворено Харківське намісництво, на тер. Гетьманщини – Київське намісництво, Новгород-Сіверське намісництво і Чернігівське намісництво; на пд. України – Катеринославське намісництво і згодом Вознесенське намісництво; на Правобережжі, приєднаному до Рос. імперії після 2-го поділу Польщі 1793 (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795), – Ізяславське намісництво (пізніше Волинське), Брацлавське намісництво і Подільське намісництво. Намісник мав права генерал-губернатора. 1797 намісництва скасовано і відновлено губернський поділ.
Объяснение: