Роман это-
Объяснение:
Роман — литературный жанр, чаще прозаический, зародившийся в средние века у романских народов как рассказ на народном языке и ныне превратившийся в самый распространенный вид эпической литературы, изображающий жизнь человека с её волнующими страстями, борьбой, социальными противоречиями и стремлениями к идеалу. Будучи развернутым повествованием о жизни и развитии личности главного героя (героев) в кризисный, нестандартный период его жизни, отличается от повести объёмом, сложностью содержания и более широким захватом описываемых явлений.
В средние века были распространены романы из рыцарской жизни (о короле Артуре, стихотворные версии о Тристане и Изольде и вариант в прозе «Роман о Тристане и Изольде», о Ланселоте и Амадисе Гальском). За ними последовали плутовской и разбойничий романы, добавившие струю реализма. Сатирический элемент был внесён Сервантесом и Рабле. В Англии было положено начало нравоучительному и сентиментальному роману (Дефо, Ричардсон, Филдинг, Гольдсмит); там же получили впервые широкое развитие исторический роман (Вальтер Скотт), нравоописательный и психологический (Диккенс и Теккерей). Родиной реального и натуралистического романа стала Франция (Бальзак, Флобер, Золя, Гонкуры, Мопассан). Франция дала блестящих представителей романа идеалистической, романтической и психологической школ (Жорж Санд, Виктор Гюго, П. Бурже и др.).
ответ: В умовах Російської імперії, де будь-яка опозиційність ставила партію, або рух по за законом, сила руху залежала не від його чисельності, а від потенційних можливостей підняти на боротьбу значну частку населення в умовах лібералізації, або падіння царського режиму.
Приклад революції 1905-1907 рр. доводив, що мобілізаційна можливість українського руху є високою: за короткий проміжок часу він зумів розгорнути масову культурно-просвітню і політичну діяльність. А участь в українському русі значної частини українського селянства доводила, що останнє досить легко сприймає національні гасла. Слабкість українського руху полягала не у відсутності масової підтримки, а в невиробленості прийнятної для всіх ів суспільства програми, яка б поєднала національні і соціальні вимоги.
У період 1907-1914 рр. український рух, незважаючи на урядові переслідування, продовжував розвиватися. Осередками розвитку руху були "Просвіти", що виникли в роки революції: київська, катеринославська, одеська, кам'янецька, чернігівська, миколаївська, житомирська та на Кубані.