ответ:
василий iii спешно занимался закреплением победы над псковом, которая была одержана мирным путем. первым делом он занялся устранением из города своих потенциальных врагов. в течение суток все бояре, которые оставались в пскове, были отправлены за его пределы. зажиточные купцы вместе со своими семьями также были направлены в москву. из центральной территории пскова выселили всех псковичей. кром и довмонтова крепость были предоставлены в полное распоряжение василия и церкви. псковских бояр заменили на московских дворян.
в псков переселили примерно три сотни московских купцов. их поселили в средний город, предоставили им в пользование те земли, которые были отобраны у бояр. таким образом, в верхушке псковской общественности состояли дворяне и купцы, переселенные из московских земель.
система также потерпела изменений. пскова теперь занимались пара наместников из боярской знати москвы. в их компетенции было ведение административных, судебных и военных дел. в пригороды направляли одного наместника. дьяки, которых тоже присылали из москвы, наместникам в выполнении своих обязанностей.
известную псковскую судную грамоту заменили другой, которую предоставил василий iii. на земле пскова внедрили московскую налоговую систему, которая тяжелее воспринималась населением, нежели предыдущая.
абсолютным новшеством для псковичей стало введение торговых пошлин. тем не менее, василий позволил создать жителям пскова земскую избу, в состав которой входило 24 старосты, им было предоставлено право участия в судебных делах и разрешено вести налогообложение населения. старостами могли стать купцы или зажиточные ремесленники.денежный двор до 1626 года оставался в пскове, где продолжали чеканить монеты.
путем большого количества княжеских реформ псков стал частью централизованного государства.
Національна революція 1648—1676 років— породжений українськими реаліями раннього Нового часу складний політичний процес, що під гаслами захисту православ'я, прав і свобод Війська Запорозького й народу України поєднував у собі боротьбу за національне визволення, масовий соціальний протест і збройні форми громадянського протистояння та супроводжувався кардинальними змінами всіх сфер і рівнів життєдіяльності суспільства. Типологічно споріднений із масштабними суспільно-політичними рухами в низці країн Центральної і Західної Європи, які вступали в період створення національних держав і вироблення якісно відмінної від середньовічної системи соціальних відносин.
На різних етапах еволюції історичної думки в Україні та за її межами в наукових концепціях щодо ідентифікації подій середини — 2-ї половини 17 ст. застосовувалися такі терміни, як «Хмельниччина», «козацьке повстання», «руська ребелія», «загальнонародне повстання», «національне повстання»; «козацька війна», «громадянська (домова) війна», «велика війна 1648—1654 рр.», «польсько-козацька війна», «селянська війна», «визвольна війна», «національно-визвольна війна»; «козацька революція», «національна революція», «національно-визвольна революція», «українська революція», «велика українська революція» тощо. Однак більшість із запропонованих понять відображає лише певний сегмент цього багатоаспектного явища, не проникаючи в його глибинну сутність.
Дискусійним продовжує залишатися питання його верхньої хронологічної межі, яка коливається в діапазоні 1654—1678 років. При цьому традиційним в історіографії є виділення двох фаз, відокремлених одна від одної смертю Богдана Хмельницького 27 липня (6 серпня) 1657 року. Перша з них характеризується наростанням національно-визвольної боротьби і її найвищою результативністю, а друга пов'язується із втягненням козацької України в добу старшинських міжусобиць і руйнації («Руїни») господарського життя, нових форм соціальних зв'язків та державно-політичних структур