держи
Объяснение:
В 336 году до н.э. царем Македонии стал 20-летний Александр, получивший прозвище Македонский (в восточных источниках более известен как Ескендир Зулкарнай). В 30-е годы IV века до н.э. он начал завоевательные походы. После установления своей власти над Грецией он разбил Персидское царство и начал вторжение в Азию. Сокрушив Персидское царство, Александр вторгся в Среднюю Азию и приблизился к Сырдарье. Борьбу против греко-македонских завоевателей возглавил сак Спитамен. Почти три года он вел партизанскую войну против македонской армии. Древнегреческий историк Арриан писал о том, как Александр Македонский, переправившись через Сырдарью на плотах, атаковал саков. Вторжение на земли саков чуть не окончилось поражением греко-македонских войск. Страшная жара, бездорожье, постоянные набеги саков и их «неудобная» тактика заставили отказаться от преследования кочевников.Саки осадили Мараканду (ныне город Самарканд, Узбекистан), где был греческий гарнизон. Македонский послал на войска. Тогда Спитамен инсценировал отступление. Когда греки кинулись вслед за «испугавшимися» кочевниками, Спитамен развернул войска и перешел в наступление. Далее Арриан сообщает, что греки «бежали на небольшой остров на реке, где скифы и всадники Спитамена окружили их и перестреляли». Так саки уничтожили один из крупных отрядов Александра Македонского. По другим древним источникам, Александр в этом сражении был ранен в ногу сакской стрелой. Таким образом, жившие за Сырдарьей кочевые племена так и не были покорены завоевателями и сохранили свою независимость. Сакские племена преградили греко"македонцам путь на Восток
держи
Объяснение:
Французький король Філіпп IV Красивий без дозволу папи Боніфація VIII оподаткував французьке духовенство і тим дав ясно зрозуміти, що вважає церкву невід'ємною частиною своєї держави. Папа збирався відлучити Філіппа IV від церкви, але король завдав удару першим. Його посланці заарештували папу і заявили, що він повинен предстати перед французьким судом. Папську резиденцію було перенесено до Авіньйона. Хоча це місто знаходилося поза межами володінь французької корони, Філіпп IV мав тут майже необмежений вплив. Почався тривалий «авіньйонський полон» пап (1309—1377).
Коли до Риму знову повернулися папи, майже одразу всередині колегії кардиналів, що складалася з французів та італійців, відбувся розкол. Обрання папою італійця викликало різкий протест з боку французьких кардиналів і проголошення ними ще одного папи - француза. Виникла досить дивна ситуація, і в усі країни від обох пап полетіли листи з вимогою підтримки. Невдовзі Європа розділилася на ворожі партії: почалася Велика схизма західної церкви (1378-1417).
Аби покласти їй край, скликали церковний собор - збори вищого духовенства. Він позбавив влади обох пап і обрав нового, але скинуті папи не визнали рішення собору. Пап стало вже три, розкол дедалі посилювався. Тільки у 1417 р. кардинали обрали нового папу, якого всі визнали законним.