думаю так подойдет:
Андрей Рублёв – великий русский иконописец. Родился в 60-е годы 14 века.
До нас дошло слишком мало сведений, чтобы говорить о ео биографии, но мы знаем: 1405 год – совместно с Феофаном Греком и Прохором с Городца, Андрей Рублёв участвует в росписи Благовещенского собора Московского Кремля. 1408 год – Андрей Рублёв и Даниил Чёрный руководят работами по росписи Успенского собора города Владимира. Во владимирском Успенском соборе сохранилась лишь небольшая часть росписей.
Составленное в 17 веке «Сказание о святых иконописцах» утверждает, что он жил сначала в Троицком монастыре в послушании у Никона. По словам «Сказания», Никон повелел Рублёву написать икону Троицы «в похвалу отцу своему, святому Сергию чудотворцу». Об остальных крупных работах Рублёва мы знаем из житий Сергия и Никона.
Между 1425-1427 годами он вместе с другом и Даниилом Чёрным участвовал в создании ныне несохранившихся росписей Троицкого собора Сергиева монастыря. Там Рублёв и скончался в 1430 году.
У країнах Латинської Америки після Другої світової війни відбулися значні зрушення. Це пояснюється тим, що країни Латинської Америки значно раніше отримали незалежність. Їм на шляху модернізації не доводилось переживати цивілізаційного шоку, як це було в країнах Африки та Азії, вони були частиною західної, європейської за походженням, цивілізації.
Коріня латиноамериканської відсталості крилось в існуванні великих земельних володінь – латифундій. Це призводило до безземелля селян, низького рівня життя, аграрного перенаселення і безробіття, низької продуктивності праці, примітивних технологій і, відповідно, до соціальної напруги. Таке суспільство не могло бути демократичним, воно трималось на насильстви
Напередодні Другої світової війни почався занепад латифундій. Після завершення війни цей процес посилився. Тривала боротьба селян примушувала уряди проводити аграрні реформи. Всі вони незалежно від масштабів підривали позиції латифундистів. Найбільшого удару завдали латифундіям зростання промисловості, формування національного капіталу і, відповідно, нової економічної еліти, для якої латифундії були уособленням старих порядків. Демографічний вибух зумовив масову урбанізацію і перенесення центру політичного життя із сільської місцевості у місто.