Предположения
Труд рабов не эффективен так как рабы не видят в своей работе никакой пользы для себя. Так же колонны не устраивают побеги бунты, не убивают надзирателей. Колонны работают на своё благо, а значит они будут стараться добиваться максимальной эффективности. Колонны гораздо вероятнее будут защищаться в случае нападения врагов а не сдаваться в плен, т.е убытки для землевладельца будут меньше. Так же некоторые члены колонн будут стремиться к саморазвитию, может быть будут писать стихи получать какие-то гонорары и тому подобное.
Сравнение
Раба (пусть его будут звать Александром) будят рано утром, он начинает работать но в это время один из рабов нападает на надзирателя. Во время этой драки Александр сбегает. В последствии его ловят и набивают на его лбу клеймо за побег.
Рабы работают до ночи, они сильно устали. За тот побег всех их несколько раз ударили кнутом, и заставили работать ночью, уменьшили кол-во еды. Голодные измученные рабы уже не понимают что делают, убивают всех надзирателей и сбегают.
На следующий день многих сбежавших поймали. Всех рабов богатого гражданина собрали на площади для устрашения. Всех зачинщиков жестоко пытают, выжигают клеймо, некоторых убивают. Но из за выживших рабов всем остальным снижают кол-во еды. В гневе на этих беглецов ночью рабы убивают их.
Колонна встаёт очень рано утром, однако их никто не будет. Они продуктивно трудятся. Хозяин дает колонне поощрение. Все в приподнятом настроении.
Многие члены колонны сочиняют стихи. Один такой стих прочитал сам император. За это он награждает хозяина колонны а тот в свою очередь поощряет написавшего стих.
Состояние здоровья членов колонны гораздо лучше. Они меньше находятся в стрессе и живут дольше принося своему господину больший доход
Как известно ещё по римской армии, свободные люди лучше работают чем закованные в кандалы.
Панувала думка, що рицарю це не потрібно. Усі добре знали старе франкське прислів’я: «Хто, жодного разу не скочивши на коня, до 12 років залишається в школі, той не здатен ні до чого більш путнього, ніж стати священиком». Лише наприкінці Середньовіччя частина рицарів почала усвідомлювати важливу роль освіти.
Закінчивши навчання, юнак ще декілька років служив зброєносцем у рицаря: усюди супроводжував його і допомагав у битвах. Тільки після цього, у 18-20 років, відбувалося урочисте посвячення в рицарі. До пояса майбутнього рицаря прив’язували меч, вдягали йому шпори й ударяли кулаком по потилиці. Щоб продемонструвати свою спритність, він стрибав на коня і з усього шалу вражав списом опудало. Іноді посвячення проходило на полі бою. Юнака вдаряли плазом меча і казали: «Будь рицарем!». Навіть король мусив пройти обряд посвячення в рицарі.
У вільний від війни час улюбленою розвагою рицарів було полювання із соколом і рицарські поєдинки - турніри. На турніри, які перетворювалися на яскраві видовища, збирався натовп. Переможцем ставав той, хто за до затупленого списа вибивав свого противника із сідла. Відбувалося це, як правило, без будь-яких тілесних ушкоджень, але іноді траплялися нещасні випадки. У XVI ст. французький король Генріх II помер від поранення в око. Турніри давали успішним рицарям чималий матеріальний зиск. Вони отримували за переможеного викуп, а також його коня, зброю і обладунок.
Порушення васалом своїх обов’язків, заплутаність відносин між сеньйорами та їхніми численними васалами, прагнення феодалів пограбувати слабшого сусіда - усе це призводило до безперервних війн. Церква намагалася обмежити їхній розмах. З кінця X ст. вона постійно закликала до «Божого миру». Упродовж нього, тобто з вечора середи до ранку понеділка, а також у великі свята воювати заборонялося. Пізніше накази про обмеження воєнних дій почали видавати королі. Згодом і феодали зрозуміли, що за будь-якої суперечки краще не знищувати церков, млинів і селянських посівів у володіннях один одного. Поступово складалися «правила війни», які стали частиною своєрідного «кодексу рицарської честі». Він передбачав хоробрість у битві, вірність сеньйору, захист християнської віри, надання заступництва знедоленим та немічним. Найганебнішим вважалося боягузтво, а честь цінувалася вище за життя.
Объяснение: