Найбільшого розширення колоніальна система досягає в перші два десятиліття ХХ ст. тоді виникло переконання, що весь світ буде поділений між великими державами, а потім відбуватимуться тільки його переділи. Але цього не відбулося. Колоніальна система скоро почала розпадатися. Серйозний удар по ній був зроблений ще у другій половині ХІХ ст. революцією Мейдзи в Японії.
Після Першої світової війни стали реально незалежні Туреччина (Кемалістська революція), Іран (прихід Реза-шаха до влади), Китай (встановлення влади Гоміньдану). Отримали самоуправління Сирія, Ліван, Ірак. Остаточно розпалася колоніальна система після Другої світової війни. Умовною датою розпаду системи можна вважати 1960 рік – "Рік Африки", після чого залишилися тільки анклави колоніалізму. ХІХ – початок ХХ ст. можна назвати періодом найвищого розвитку колоніалізму.
У літературі прийнято виділяти три періоди колоніальної експансії:
"торговий колоніалізм" - з початку XVI – до середини XVIІІ ст., який характеризується гонитвою за "колоніальними" товарами для вивозу в Європу;
"колоніалізм епохи промислового капіталу", або "колоніалізм періоду першого етапу промислового перевороту", або "період експлуатації методами промислового капіталу", - друга половина XVIІІ – кінець ХІХ ст., коли основним методом експлуатації колоній і всього неєвропейського світу став вивіз європейських товарів у ці країни;
"колоніалізм епохи імперіалізму", або "колоніалізм періоду монополістичного капіталу", або "колоніалізм періоду другого етапу промислового перевороту" – коли до колишніх методів використання ресурсів залежних країн додався ще один – вивіз туди європейського капіталу, ріст інвестицій, які привели до промислового розвитку неєвропейських країн.
Початок європейського вторгнення в країни Сходу співпадає з епохою Великих географічних відкриттів – двохсотлітнім періодом гігантського розширення світових зв’язків, в першу чергу торгових. На протязі двох століть європейські мореплавці, спочатку португальські і іспанські, а потім голландські, англійські і французькі проклали шлях на Схід – в Африку, Індію, Південно-Східну Азію і на Захід – у Південну і Північну Америку, на Антильські острови, відкрили Австралію. Російські землепрохідці пройшли через Сибір і досягли берегів Тихого океану. Починаючи з Магеллана здійснено ряд навколосвітніх мандрівок.
Объяснение:
Ось відповідь на перше питання. Вибрала його тому що він здався мені зручним.
Німеччина відстала у створенні колоніальної імперії від інших європейських держав через роздробленість існувала з 10 століття. Аж до 19 століття Німеччина розділена на дрібні князівства не мала економічної можливості для захоплення колоній. Лише в 1866 році ряд німецьких князівств об'єдналися в Північнонімецький союз в якому керівна роль відводилася Пруссії. У 1870-му році цей союз був проголошений як Німецька імперія. З цього часу і почалося створення Німецької колоніальної системи, але до цього часу вже були сформовані колонії інших держав. Наприклад в Африки колонії Франції, Англії, Бельгії, а в Південно-Східній Азії колонії Іспанії та Нідерландів. Таким чином Німеччині довелося задовольнятися незначними вільними територіями в Східній Африці і на островах Тихого океану. Саме бажання Німеччини розширити свою колоніальну імперію стало однією з причин початку Першої світової війни в 1914 році.
Удачі!!! ;3
Объяснение:
Флаг Казахстана История Казахстана
Древние времена
• Андроновская культура
• Саки VIII—III
• Кангюй III—I
• Усуни III—I
• Гунны I—453
• Жужани 402—452
• Эфталиты ?—465
Тюркский каганат 552—603
• Западно-тюркский каганат 603—704
• Тюргешский каганат 704—756
• Карлукский каганат 756—940
• Кангарский союз 659—750
• Хазарский каганат 650—969
• Кимакский каганат 750—1035
• Огузское государство 756—1055
• Карлукское ханство 960—1222
• Караханидское государство 942—1210
• Государство каракитаев 1128—1213
• Кыпчакское ханство 1030—1219
• Империя Хорезмшахов 1097—1220
Монгольская империя 1205—1227
• Улус Джучи 1224—1242
• Чагатайский улус 1221—1227
• Улус Угэдея 1221—1260
Золотая Орда 1242—1481
• Улус Орда-Ежена 1227—1309
• Улус Шибана 1227—1280
• Белая Орда 1309—1446
• Синяя Орда 1227—1280
• Ханство Абу-л-хайра 1428—1468
• Ногайская Орда 1440—1634
• Мангыстауское ханство 1362—1375
• Сыгнакское ханство 1340—1446
• Могулистан 1346—1514
• Ташкентское ханство 1501—1627
Казахское ханство 1465—1847
• Старший жуз 1715-1848
• Средний жуз 1715—1822
• Младший жуз 1715—1824
• Букеевская Орда 1801—1872
Казахстан в составе Российской империи 1731—1917
Алаш-Орда 1917—1920
Советская Россия 1920—1922
• Киргизская АССР 1920-1924
Советский Союз 1922—1991
• Казахская АССР 1924-1936
• Казахская ССР 1936-1991
Республика Казахстан с 1991
Портал | Категория
Кыпчакское ханство (каз. Қыпшақ хандығы) — раннее государство, на территории современного Казахстана. В ХI в. на территории Казахстана появляется новое мощное государство кочевых тюркоязычных племён — Кыпчакское, которое стало прямым преемником Кимакского.
В первый период политической истории кыпчаки выступали совместно с кимаками, активно действуя в составе кимакского союза племён в борьбе за новые пастбища.
К концу X века в степях Казахстана меняется политическая обстановка. Здесь исчезает этническое имя «кимак». Постепенно политическая власть переходит к кыпчакам. В начале XI в. они вплотную продвигаются к северо-восточным границам Хорезма, вытесняя огузов из низовьев Сырдарьи, и заставляют их переселяться в Среднюю Азию и степи Северного Причерноморья. К середине XI в. кыпчакам подчинялась почти вся обширная территория Казахстана, за исключением Жетысу. Восточная граница их остаётся на Ертисе (Иртыше), западные пределы достигают Едиля, на юге — района реки Талас, а северной границей служили леса Западной Сибири. В этот период вся казахская степь называется Кыпчакской Степью или «Дешт-и-Кыпчак».
Объяснение: