Відповідь:
У перші віки I тисячоліття до н. е. латини, сабіни, вольски, екви, самніти знаходилися на стадії розкладання первіснообщинних відносин, жили в умовах військової демократії. На цій стадії розвитку війна є постійною спільною роботою, яка ведеться заради захоплення об’єктивних умов існування і для зміцнення цих захоплень. Головним об’єктом завоювань була земля. Під час набігів захоплювалися худоба, зброя, будь-яке начиння. З ростом продуктивних сил з’являються надлишки продукції, поширюється патріархальне рабство, збільшується народонаселення. Це призводить до того, що значення війни зростає.
Рим із самого початку воює з сабінами, латинами, етрусками. Спроби оволодіти правобережжям Тибру успіху не мали, але римлянам вдалося перекинути міст через річку. При Анке Марциї римляни поставили під свій контроль гирло Тибру з його соляними розробками, а при останніх царях опанували м. Габії, відняли частину території у вольсків і затвердилися в Південній Лації, заснувавши колонію Сігнію і порт Цирцеї.
Зі встановленням Республіки розширення римської території тривало. У завойовані землі римляни виводили колонії, які ставали форпостами подальших завоювань. Античний Рим не міг обійтися без колонізації. Низький рівень розвитку продуктивних сил обумовлював обмеження населення в полісах і тим самим відхід частини громадян в колонію. Основа її проводилася за рішенням народного зібрання, що визначало місце поселення і число колоністів. Для організації колонії обиралася комісія з трьох чоловік, яка давала їй ім’я, здійснювала контроль за розмежуванням території, виділенням в ній громадських і приватних земель і здійсненням релігійних обрядів. Практичну роботу проводили фахівці-землеміри.
Міжнародне становище і війни Риму в V ст. до н. е.
Спочатку Рим був ординарним містом Лація і входив в союз 30 латинських міст. У кінці царської епохи Рим зайняв переважаюче положення в Лації, його ріст і експансія почали тривожити латинів. З кінця VI ст. до н. е. ситуація змінюється. У зв’язку із вигнанням з Риму етруського царя Тарквінія Гордого (510 р. до н. е.) активізувалися етруски. Цар міста Клузія, Порсена, надаючи до Тарквінію і сподіваючись на підтримку невдоволеного патриціями плебсу, обложив Рим. У римських легендах боротьба з Порсеном зображується як ланцюг патріотичних подвигів героїв. Так, один із них, знатний юнак Гай Муцій, прагнучи убити Порсену, пробрався у ворожий табір, але помилково убив його секретаря. Він був схоплений і доставлений до царя. На допиті Муцій, демонструючи свою стійкість, поклав руку на вогонь для жертвопринесень, і спокійно переносив нестерпний біль. Убитий цим, Порсена відпустив героя, а Муцій, який втратив спалену праву руку, отримав в Римі почесне прізвисько Сцеволи (Лівші). Насправді ж Рим впоратися з Порсеною самостійно не зміг. На до йому прийшли латини і одвічні вороги етрусків — кампанські греки. Їх об’єднаними зусиллями і була досягнута перемога під Аріцієй (508 р. до н. е.).
Проте після відображення загальної небезпеки відношення римлян з латинами погіршали і вилилися в так звану 1-у Латинську війну. Вона тривала декілька років і закінчилася до 493 р. до н. е. миром. Рим вимушений був вступити в новий союз з латинами на умовах невтручання в їх внутрішні справи, взаємної військової до рівного поділу здобичі. Латини, з якими був укладений договір, складали тоді федерацію 8 міст, яка виникла, ймовірно, в період боротьби з Порсеною. Союз групувався навколо загальних святинь і культів — Юпітера Лаціарського на Альбанській горі, Юнони в Лавінії, Діани у Немейского озера. Члени союзу були рівноправні. На чолі його стояв виборний диктатор. За місцем зборів союз називався Аріцийською федерацією, активну роль у ньому грало місто Тускул.
Пояснення:
Монголы хотели захватить и Новгородскую землю. Но их силы ослабли. Батый приказал войскам возвращаться. Дорогой монголы решили взять городок Козельск, но его жители семь недель ожесточенно оборонялись. Потери завоевателей были настолько велики, что они назвали Козельск «злым городом», и, захватив его, уничтожили. От Козельска Батый отправился на юг в половецкие степи к своим основным кочевьям. Здесь собирались силы для последующих завоеваний. В 1239 г. Батый разрушил Переяслав и Чернигов, а осенью следующего года монгольские кони уже гарцевали под стенами Киева. После длительной осады Киев был взят и сожжён дотла. Чингисхан. Современный рисунокВесной 1241 г. монголы вышли на западные рубежи Руси и вторглись на территорию Венгрии и Польши. Обессиленное войско Батыя несло большие потери. В 1242 г. он увёл свои поредевшие войска в низовье Волги, где кочевники основали свое государство Золотую Орду со столицей Сараем (близ современной Астрахани). На Руси начался длительный период золотоордынского ига. Русские князья были вынуждены повиноваться хану. Претенденты на княжение должны были получить ханский ярлык – грамоту, которая предоставляла право управлять княжеством. Погоня за ярлыками нередко приводила к подлости и предательству. Стольный град Владимир почти утратил своё верховенство. Получая от хана ярлык на великое княжение, князья не обязаны были находиться во Владимире. Они могли быть великими князьями и жить в своих уделах. Однако за титул великого князя велась ожесточенная борьба. В городах Руси всем распоряжались ханские наместники баскаки. Они присматривали за князьями и сбором дани от населения Руси. Чтобы контролировать уплату дани ордынцы проводили переписи населения. На территории Северо-Восточной Руси первая такая перепись была проведена в 1257 г. Однако с середины XIV в. Золотая Орда начинает приходить в упадок, контроль за покорёнными народами ослабевает.