Історія України, 9 клас, тема "Архітектура 19 ст". Будь ласка, напишіть повідомлення про розвиток скульптури, монументів і пам'ятників, в кожній галузі привівши по 4-5 прикладів
З кінця XVIII ст. в Україну прийшов класицизм, так званий «міський стиль», характерною рисою якого було значне зменшення церковного будівництва. Перевага стала надаватись палацам та громадським будівлям. Класицизм Одеська опера, 1809, архт. Том де Томон
В архітектурі XIX століття на зміну пишноті і розкутості українського бароко прийшов стриманий, академічний стиль класицизму. За будівництвом міст наглядали спеціальні комісії і комітети. Громадські споруди будувалися з урахуванням їх призначення — головною метою архітектора стало не створення зовнішньої привабливості, а внутрішній комфорт (високастеля, вентиляція, освітлення). Початок XIX століття
У другій половині XIX століття стильова єдність класицизму руйнується. Складна епоха утвердження капіталізму відбилася і в архітектурі: з'являються нові матеріали, нові замовники. Складається напрям, який отримав назву «еклектика» (змішування). У київських фасадах того часу можна побачити і готику, і ренесанс, і романський стиль, багато будівель в «цегельному стилі» (головна прикраса — нештукатурена цегельна кладка). Друга половина XIX століття
Майстерність і талант українського народу виявилися у створенні палацово-паркових ансамблів. Їх автори, як правило, нам невідомі. Народні майстри створили видатні шедеври архітектурного зодчества: палац Розумовського у Батурині, палац Галаґана в Сокирницях на Чернігівщині,, парк «Олександрія» на березі Росі в Білій Церкві, знаменита «Софіївка» в Умані.
Шанс стать центром объединения имели несколько княжеств. Необходимые условия: удаленность от опасных окраин, наличие удобных торговых путей, пригодной для земледелия земли, принадлежность князей к владимирскому княжескому дому. Находившиеся на окраинах Новгород, Рязань, Нижний Новгород и ряд других не имели шансов возглавить объединение. Могли стать центрами объединения Москва, Тверь, Переяславль. После смерти бездетного князя Ивана Дмитриевича Переяславского (племянника Даниила Александровича) , завещавшего свое княжество Москве, основными конкурентами стали Москва и Тверь. Вывод: Москва объективно могла стать центром объединения, но такие же шансы были и у Твери. Причина победы Москвы объясняется субъективным фактором - политикой московских князей.
Объединения Италии и Германии имели свои общие черты: Объединение Италии произошло в 1859-1870 гг а в Германии-1871. Идеологическими предпосылками Рисорджименто были весьма разнообразными: -просвещенческие -либеральные -националистические -республиканские -социалистические -церковные идеи. Предпосылки объединения Германии мы видим в репликах Отто фон Бисмарка: «Границы Пруссии в соответствии с Венскими соглашениями не благоприятствуют нормальной жизни государства; не речами и высочайшими постановлениями решаются важные вопросы современности — это была крупная ошибка 1848 и 1849 годов, — а железом и кровью» Как и в Италии,так и в Германии было несколько войн: В Италии войнами за независимость были: 1)австро-итальянская(1848-49) 2) австро-итало-французская война(1859) Процесс объединения Италии и Германии был результатом краха "венской системы." Поскольку правящие круги Сардинского королевства и Пруссии мыслили эту акцию как исключительно объединение «сверху», они нуждались в поддержке одной или нескольких великих держав. Как в Италии ,так и в Германии было несколько течений за объединение. В Италии: 1)федерально-папское течение 2)демократическое республиканское 3)либеральное течение. Также были два плана в объединение Германии: 1)габсбургский план 2)прусский план В свою очередь и в Германии было несколько войн: 1)датско-прусская война(1864) 2)австро-прусская (1866) 3)франко-прусская(1870-71) «Венская система» была окончательно похоронена в Германии и Италии. Но процессы объединения Германии (южногерманские княжества) и Италии (римский вопрос) оказались к концу 60-х годов еще незавершенными. И в римском, и в южногерманском вопросах главным противником Италии и Пруссии выступала Франция. Франко-прусский антагонизм и напряженные итало-французские отношения становятся главным фактором международных отношений второй половины 60-х годов XIX в.Попытки Наполеона III помешать окончательному объединению Италии и Германии успеха не имели. Ни одна из крупных держав не поддержала Наполеона. Главным общим критерием была сама идея объединения и в Германии
З кінця XVIII ст. в Україну прийшов класицизм, так званий «міський стиль», характерною рисою якого було значне зменшення церковного будівництва. Перевага стала надаватись палацам та громадським будівлям. Класицизм Одеська опера, 1809, архт. Том де Томон
В архітектурі XIX століття на зміну пишноті і розкутості українського бароко прийшов стриманий, академічний стиль класицизму. За будівництвом міст наглядали спеціальні комісії і комітети. Громадські споруди будувалися з урахуванням їх призначення — головною метою архітектора стало не створення зовнішньої привабливості, а внутрішній комфорт (високастеля, вентиляція, освітлення). Початок XIX століття
У другій половині XIX століття стильова єдність класицизму руйнується. Складна епоха утвердження капіталізму відбилася і в архітектурі: з'являються нові матеріали, нові замовники. Складається напрям, який отримав назву «еклектика» (змішування). У київських фасадах того часу можна побачити і готику, і ренесанс, і романський стиль, багато будівель в «цегельному стилі» (головна прикраса — нештукатурена цегельна кладка). Друга половина XIX століття
Майстерність і талант українського народу виявилися у створенні палацово-паркових ансамблів. Їх автори, як правило, нам невідомі. Народні майстри створили видатні шедеври архітектурного зодчества: палац Розумовського у Батурині, палац Галаґана в Сокирницях на Чернігівщині,, парк «Олександрія» на березі Росі в Білій Церкві, знаменита «Софіївка» в Умані.