Авторитари́зм (лат. autoritas — повна влада) — режим правління, за якого всю чи більшу частину влади зосереджено в руках однієї особи чи групи осіб. Роль представницьких органів влади зведено нанівець або занижено. Характерною рисою є зведення нанівець місцевого самоврядування, застосування репресій і терору. Крайня форма авторитаризму — тоталітаризм.
Авторитаризм, як форма політичної влади часто поєднується з автократією (Форма ставлення до влади) і диктатурою (Форма здійснення влади), хоча це не обов’язково. Наприклад, будь-яка революція, в тому числі демократична, буде проявом авторитаризму (оскільки революція відбувається тоді, коли наявна правова система не може впоратися з поточною ситуацією, а іншої правової системи поки не існує; революція повністю ламає наявну правову систему і, перебуваючи, таким чином, у правовому вакуумі, авторитарно оголошує себе носієм влади).
Объяснение:
Саманиды ведут свой род от шахиншаха Ирана Бахрама Чубина. Основатель династии — Саман-худат был родом из селения Саман (по разным данным, находилось вблизи Самарканда, Балха или Термеза), принял ислам во времена омейядского наместника Хорасана Асада ибн Абдуллаха аль-Касри (правил в 723—727 годах). В его честь Саман-худат назвал одного из своих сыновей «Асадом». В период правления аббасидского наместника Хорасана Гассана ибн Аббада сыновья Асада, внуки Саман-худата, были назначены правителями Самарканда (Нух ибн Асад), Ферганы (Ахмад ибн Асад), Шаша (Яхъя ибн Асад) и Герата (Ильяс ибн Асад). Это было наградой за халифу аль-Мамуну в борьбе с восставшим Рафи ибн Лейсом[4].
Официальное признание государство Саманидов получило в 875 году, когда халиф аль-Мутамид Насру ибн Ахмаду титул правителя всего Мавераннахра[5]. Наибольшего могущества Саманиды достигли во времена правления брата Насра ибн Ахмада — Исмаила Самани (892—907). Столица Саманидов Бухара в этот период стала конкурировать с Багдадом за звание культурного центра ислама[1].
Будучи благочестивыми мусульманами, Саманиды поддерживали миссионерскую деятельность по распространению ислама и перевод религиозной литературы с арабского языка на персидский. Они придерживались суннитской ветви ислама и ханафитской школы права, за исключением периода правления Насра ибн Ахмада, который симпатизировал исмаилитам[6].
Объяснение:
Міста: у 20-х роках ХІХ ст. в Україні почався промисловий переворот. Вигляд міст починав змінюватися з "міста із мануфактурами та цехами" на "місто індустріальне". Населення міста швидко змогло пристосуватись до індустріалізації, хоч іноді цей не виправдовувало усіх сподівань міщан: мала зарплата, нестача робочих міст і т.д. Село: село не перевтілилося у щось більше, ніж "аграрно-сировинний додаток міста і країни". Індумтріалізація ранньго ХІХ ст. майже не зачіпала провідні галузі на селі, отже там зберігся вигляд " села аграрно-закріпаченного". Знаряддя праці зостались немодерними, нові технології впроваджувалися дуже мляво, та й населення, що було у неволі поміщиків, більше думало про волю та повстання, ніж про гарний вигляд села на Україні.