Прочитайте фрагмент джерела. » 1. Як у ньому пов’язані явища економічного життя, зокрема дефіцит товарів першої необхідності та зростання політичної активності громадян? » 2. Чому черги в магазинах часто перетворювалися на стихійні мітинги?
ДОКУМЕНТ 1
«...З прилавків магазинів один за одним зникали промислові та продовольчі товари. Люди скуповували все підряд. Склалася ситуація, коли населення чи не вперше отримало на руки більшу кількість готівки. Та не було товару, який би можна було за неї купити. У 1990 р. практично все стало дефіцитом. Гонитва за товарами в цих умовах витісняла всі інші цілі, людина перебувала в постійному напруженні.
Дуже часто джерелом накопичення негативної енергії, свого роду несанкціонованими мітингами, ставали масові черги за товарами першої необхідності (особливо активно у великих промислових регіонах - Києві, Донбасі, західних областях). У них обговорювалися питання, які турбували в повсякденні практично кожну людину: дефіцит багатьох товарів першої необхідності, інфляційні процеси, тіньова економіка, зростання рівня злочинності, втрата віри в досягнення бажаних життєвих цілей за рахунок наполегливої праці; різка активація в суспільстві діяльності неформальних об'єднань; проваджувана владою економічна політика. У результаті активного обговорення наявних економічних негараздів отримання довго замовчуваної інформації про історичне минуле, екологічну ситуацію тощо відбувалася політизація суспільства» («Економічна історія України» за ред. В. Смолія).
Любечский съезд (1097) — съезд русских князей, состоявшийся в городе Любече (на реке Днепр) с целью договориться о прекращении междукняжеских распрей из-за уделов и сплотиться против разорявших Русь половцев.
На данный съезд не приехал полоцкий князь Всеслав Брячиславич, посчитав, что ему нечего делить или с кем-либо делиться[1].
Святополку Изяславичу, как старшему, был оставлен Киев с Туровом и Пинском и титул великого князя;
Владимиру Мономаху — Переяславское княжество, Суздальско-Ростовская земля, Смоленск и Белоозеро;
Олегу и Давыду Святославичам — Чернигов и Северская земля, Рязань, Муром и Тмутаракань;
Давыду Игоревичу — Владимир-Волынский с Луцком;
Васильку Ростиславичу (с братом) — Теребовль, Червень, Перемышль.