смоленск — один из первых и древнейших городов древней руси. доподлинно неизвестно, когда он был основан. в датированной части «повести временных лет» впервые упоминается под 862 годом как центр племенного союза кривичей. также упомянут по устюженскому (архангелогородскому) своду в записи под 863 годом, когда аскольд и дир в походе из новгорода в царьград обошли город стороной, так как он был сильно укреплён и многолюден. в 882 году город был захвачен и присоединён князем олегом к киевской руси.
археологами в смоленске на соборном холме выявлен культурный слой, датируемый ix — x веками[8]. затем идёт хронологический разрыв — в смоленске практически нет материалов второй половины x века, на которое приходится расцвет гнёздова.
смоленск — один из первых и древнейших городов древней руси. доподлинно неизвестно, когда он был основан. в датированной части «повести временных лет» впервые упоминается под 862 годом как центр племенного союза кривичей. также упомянут по устюженскому (архангелогородскому) своду в записи под 863 годом, когда аскольд и дир в походе из новгорода в царьград обошли город стороной, так как он был сильно укреплён и многолюден. в 882 году город был захвачен и присоединён князем олегом к киевской руси.
археологами в смоленске на соборном холме выявлен культурный слой, датируемый ix — x веками[8]. затем идёт хронологический разрыв — в смоленске практически нет материалов второй половины x века, на которое приходится расцвет гнёздова.
Основними причинами виникнення Паризької Комуни були:
•Тяжке економічне становище, посилене військовими тяготами.
•Повне розчарування в тодішній владі в країні, враховуючи, що Наполеон III ганебно здався в полон, а багато генералів просто втекли, залишивши парижан один на один з підступаючою ворожою армією.
•Популярність лівих, соціалістичних ідей у французькому суспільстві другої половини XIX століття.
•Поразка у війні з Пруссією.
На жаль але Паризькій комуні так і не вдалося втілити в життя багато з тих обіцянок, які декларувалися спочатку, і на це були свої причини. Більшість депутатів комуни виявилися просто ліберальними базіками, завсідниками різноманітних паризьких політичних клубів і салонів. До того ж в самій комуні не було єдності, так як в неї входили три основні фракції, між якими були часті розбіжності:
• неоякобінці прагнули повернення до ідеалів Великої Французької революції 1789 року.
неоякобінці прагнули повернення до ідеалів Великої Французької революції 1789 року.соціалісти, закономірно хотіли будувати соціалістичну державу на основі загальної соціальної рівності.
• анархісти і зовсім хотіли безвладдя та «повної свободи». Хоча вони і становили меншість в Паризькій комуні, своїми постійними дебатами та суперечками примудрялися паралізувати її роботу.