Галицько-Волинське князівство занепало під впливом цілої низки факторів. Загострилися відносини із Золотою Ордою, в васальних відносинах до якої князівство продовжувало складатися, в період її об'єднання і подальшого посилення на початку XIV століття, відсутність міцної централізованої княжої влади і надмірно сильні позиції боярської аристократії у політиці ,Збільшилася залежність правителів від боярської аристократії, обірвалася династія Романовичів. У 1340 році, у зв'язку зі смертю останнього повновладного правителя князівства, розпочався тривалий конфлікт між сусідніми державами за галицько-волинську спадщину. У 1349 році Галичина була поступово захоплена сусідньою Польщею, а Волинь — Литвою. Галицько-Волинське князівство перестало існувати як єдине політичне ціле.
У 1654 році відбулася Переяславська рада, де Московська держава взяла під всій протекторат Гетьманщину (видали Березневі статті). Вони разом почали боротися з Річчю Посполитою, яка в 1654 році уклала «Вічний договір» з татарами про спільну боротьбу проти козаків і московитів. Козаки отримали низку перемог над поляками і в 1656 році було укладене Віленське перемир’я. Але в 1657 році помер Богдан Хмельницький.
Можна зробити висновок, що кінець національно-визвольної війни був успішним для Гетьманщини, але водночас й трагічним (як виявилось потім), бо Богдан Хмельницький прийняв доленосне рішення - увійти підпротекторат Росії