Визвольні змагання українського народу 1917 - 1921 рр. закінчилися невдачею. 18 березня 1921 р. було підписано Ризький мирний договір між радянськими урядами Росії й України з одного боку та Польщею — з другого. Згідно з цим документом, що фактично поховав самостійницькі плани урядів УНР та ЗУНР, Польща в обмін на територіальні поступки, аналогічні тим, які містилися у Варшавській угоді, визнала Радянську Україну і зобов'язалася заборонити перебування на своїй території всіх антибільшовицьких організацій, включаючи уряд УНР. Доля Східної Галичини була вирішена у 1923 р., коли Паризька конференція ухвалила приєднати її до Польщі. Ще раніше, в 1918 р., Румунія окупувала Буковину. У 1919 р. Закарпаття дісталося Чехословаччині.
Поразка українських визвольних змагань була зумовлена низкою причин. Значною мірою — це низький рівень національної свідомості українства як наслідок тривалої політичної неволі. Традиція і вага власної державності пригасли в народній масі, а провідна верства, яку здебільшого представляла національна інтелігенція, не виробила спільного напряму дій. Українцям не вистачило добре підготовлених фахівців для керівництва державними справами як у центрі, так і на місцях. Українське селянство, передусім у Східній Україні, було малоосвіченим, політично незрілим, а національно свідомого робітництва майже не було. Міста з великою перевагою чужого, ворожого українській самостійності елементу виступали проти національно-визвольних змагань українства, тоді як відомо, що результат революції визначається в місті. Не встигли українці також пройти тривалого еволюційного шляху національного розвитку, який підготував би їх до відновлення державності. Створена революційним шляхом держава значною мірою стала для них несподіванкою. На жаль, як український народ, так і його провідники не виявили єдності й витривалості, необхідних для захисту власної державності.
Объяснение:
Финансы государства были крайне расстроены. Подати не платили, а если и платили, то до царской казны они почти не доходили. В 1620 г. была проведена перепись населения и постепенно стала восстанавливаться система налогообложения, существовавшая при Иване Грозном. К целям переписи относились: описания городов, уездов, перечисление церквей, лавок, дворов, определение численности плательщиков податей, количество обрабатываемой земли, подлежащей обложению, определение прибыли и убыли возделываемых земель, выявление тяглых людей, уклоняющихся от уплаты податей. Последние подлежали водворению на свои места
Узнав о приближении Мамая, князь Дмитрий Иванович начал собирать войско. На ему устремились представители Серпуховского, Белозерского, Пронского, Тарусского, Оболенского княжеств, а также войска из Полоцка, Друцка, Пскова, Брянска, Костромы и других городов.