Олександр Македонський ( 356 — 324 роки до н.е.) — македонський цар, великий полководець, засновник Македонської імперії, більш відомий на заході як Олександр Великий. Народився Олександр Македонський восени 356 року до н. е. в столиці Древньої Македонії — місті Пелла. З самого дитинства в біографії Македонського проходило навчання політиці, дипломатії, військовій майстерності. Він навчався у кращих умів того часу — Лисимаха, Аристотеля. Захоплювався філософією, літературою. Уже в 16 — річному віці приміряв на себе роль царя, а пізніше — полководця. Після вбивства царя Македонії в 336 році до н. е. Олександр був проголошений правителем. Першими діями Македонського на такому високому державному посту стали скасування податків, розправа з ворогами батька, підтвердження союзу з Грецією. Після придушення повстання в Греції Олександр Македонський почав обмірковувати війну з Персією. Потім, якщо розглядати коротку біографію Олександра Македонського, пішли військові дії в союзі з греками, франкійцями проти персів. У битві поблизу Трої багато поселень відкрили свої ворота великому полководцеві. Незабаром йому підкорилася майже вся Мала Азія, а потім Єгипет. Там Македонський заснував Олександрію. У 331 році до н. е. сталася наступна найважливіша битва з персами при Гавгамелах, в ході якої перси були розгромлені. Олександр підкорив Вавилон, Сузу, Персеполь. У 329 році до н. е., коли цар Дарій був убитий, Олександр став правителем Перської імперії. Ставши царем Азії, піддавався неодноразовим змовам. У 329-327 роках до н. е. воював в Середній Азії — Согдеане, Бактриї. Олександр в ті роки здобув перемогу над скіфами, одружився на бактрийскою княжною Роксан і вирушив у похід в Індію. Додому полководець повернувся лише влітку 325 року до н.е. Період воєн закінчився, цар зайнявся управлінням підкорених земель. Він провів кілька реформ, в основному військових. З лютого 323 року до н. е. Олександр зупинився в Вавилоні і почав планувати нові військові походи на арабські племена, а далі — на Карфаген. Він збирав війська, готував флот і будував канали. Але за кілька днів до походу Олександр захворів, а 10 червня 323 року до н. е. помер у Вавилоні від сильної лихоманки. Істориками досі не встановлена точна причина смерті великого полководця. Деякі вважають його смерть природною, інші висувають версії про малярії або рак, треті — про отруєння медичним препаратом. Після смерті Олександра його велика імперія розпалася, почалися війни за владу серед його полководців
Заветной целью деятельности Ивана III было собирание земель вокруг Москвы, покончить с остатками удельной разобщенности ради создания единого государства. Жена Ивана III, Софья Палеолог, всячески поддерживала желание мужа расширить Московское государство и укрепить самодержавную власть. Бесчеловечно поступал Иван с братьями, отнимая у них уделы и лишая их права какого-либо участия в государственных делах. Так, Андрей Большой и его сыновья были арестованы и заключены в тюрьму. Внешняя политика Ивана III.
Во время княжения Ивана III в 1502 г. прекратила свое существование Золотая Орда Отношения между зятем и тестем ухудшались, и в 1500 г. Иван III объявил войну Литве, которая успешно для Руси: были завоеваны части Смоленского, Новгород-Северского и Черниговского княжеств. В 1503 г. был подписан договор о перемирии на 6 лет.
Положительное. 1. петр i сделал то, что не смог сделать иван грозный – отвоевал у шведов выход в море. одержал блестящую победу под полтавой, лишив карла xii его армии. флот петра, разбивший шведов при гангуте и гренгаме, стал одним из самых сильных в европе. 2. после победы в северной войне в европе стали считаться с россией, боялись ее возросшей мощи. 3. петровские преобразования затронули просвещение, образование. открывались новые школы, как в обеих столицах (навигацкая, артиллерийская, инженерные) , так и в провинциях – цифирные, горная – на урале, в 1714 г. была основана кунсткамера-первый естественнонаучный музей. с 1702 г. - стала выходить первая печатная газета “ведомости”, ее могли купить все желающие. 4. 24 января 1722 г. петр i обнародовал “табель о рангах”, в которой система чинов и порядок продвижения по службе производились за служебные заслуги. таким образом, петр заботился о том, чтобы принцип родословности, знатности происхождения был заменен принципом личной выслуги. неслучайно в окружении петра i были люди незнатного происхождения, например, александр меньшиков, бывший торговец пирожками. 5. петр i много сделал для развития промышленности. при нем строились металлургические заводы на урале, текстильные – вокруг москвы и в петербурге, петр i хотел видеть россию развитой, ни в чем не уступающей европе. петр i – фигура противоречивая, сложная. таким породила его эпоха. он сознавал и не раз подчеркивал, что он – абсолютный монарх. петр был искренне убежден, что все, что он делал – только для блага государства, народа. однако народ находился в крепостной неволе, был обложен увеличенными налогами, поборами, принудительными работами. но нельзя не видеть огромный вклад петра i в государством, его внешнеполитические, военные акции. время петра, его преобразования, личный вклад в строительство государства, укрепление его позиций, увеличение славы российской не могут не вызывать уважения. при всех недостатках, ошибках петра, россия при нем заметно продвинулась вперед по пути развития, сократив свое отставание от передовых стран западной европы. вполне заслужено называют петра великим.отрицательное. 1.петр алексеевич романов – жестокий и злобный тиран. недаром поэт а. с. пушкин, отзываясь о петре i, сказал, что его многие законы “писаны кнутом”. в борьбе за власть свою старшую сестру софью насильно постриг в монахини и заточил в новодевичий монастырь, в суздале в находилась его первая жена евдокия лопухина; предал смертной казни своего сына алексея. 2.для продолжения северной войны петром i были введены новые налоги – подушный налог, косвенные налоги — на корабельную починку, с бань, ульев и т. д. в результате резко ухудшилось положение народных масс, усилился крепостной гнет. затеял подушную подать себе на безголовъе, а всему народу на изнуренье. 3.работные люди влачат жалкое существование. трудятся от зари до зари, по 14-18 часов. в рудниках работают по пояс в воде. люди надрываются. строптивых ждут батоги, каленое железо. рудокопов нередко приковывали в шахтах цепью к тачкам. слабые гибнут от непосильного труда и болезней. многие спасаются бегством в сибирь, на вольный яик или на север в тайгу. владельцы мануфактур имеют право судить и расправляться с рабочими. 4.петр i жестоко подавил восстание стрельцов в 1698р. в москве. полторы тысячи стрельцов были казнены, некоторые из них были повешены у кельи новодевичьего монастыря, где томилась в софья – старшая сестра петра i. петр i-антихрист. по его приказу с церквей снимали колокола, из которых затем отливали пушки. церковь поставил под государственный контроль. после смерти андриана в 1700г. запретил проводить выборы патриарха.
Олександр Македонський ( 356 — 324 роки до н.е.) — македонський цар, великий полководець, засновник Македонської імперії, більш відомий на заході як Олександр Великий. Народився Олександр Македонський восени 356 року до н. е. в столиці Древньої Македонії — місті Пелла. З самого дитинства в біографії Македонського проходило навчання політиці, дипломатії, військовій майстерності. Він навчався у кращих умів того часу — Лисимаха, Аристотеля. Захоплювався філософією, літературою. Уже в 16 — річному віці приміряв на себе роль царя, а пізніше — полководця. Після вбивства царя Македонії в 336 році до н. е. Олександр був проголошений правителем. Першими діями Македонського на такому високому державному посту стали скасування податків, розправа з ворогами батька, підтвердження союзу з Грецією. Після придушення повстання в Греції Олександр Македонський почав обмірковувати війну з Персією. Потім, якщо розглядати коротку біографію Олександра Македонського, пішли військові дії в союзі з греками, франкійцями проти персів. У битві поблизу Трої багато поселень відкрили свої ворота великому полководцеві. Незабаром йому підкорилася майже вся Мала Азія, а потім Єгипет. Там Македонський заснував Олександрію. У 331 році до н. е. сталася наступна найважливіша битва з персами при Гавгамелах, в ході якої перси були розгромлені. Олександр підкорив Вавилон, Сузу, Персеполь. У 329 році до н. е., коли цар Дарій був убитий, Олександр став правителем Перської імперії. Ставши царем Азії, піддавався неодноразовим змовам. У 329-327 роках до н. е. воював в Середній Азії — Согдеане, Бактриї. Олександр в ті роки здобув перемогу над скіфами, одружився на бактрийскою княжною Роксан і вирушив у похід в Індію. Додому полководець повернувся лише влітку 325 року до н.е. Період воєн закінчився, цар зайнявся управлінням підкорених земель. Він провів кілька реформ, в основному військових. З лютого 323 року до н. е. Олександр зупинився в Вавилоні і почав планувати нові військові походи на арабські племена, а далі — на Карфаген. Він збирав війська, готував флот і будував канали. Але за кілька днів до походу Олександр захворів, а 10 червня 323 року до н. е. помер у Вавилоні від сильної лихоманки. Істориками досі не встановлена точна причина смерті великого полководця. Деякі вважають його смерть природною, інші висувають версії про малярії або рак, треті — про отруєння медичним препаратом. Після смерті Олександра його велика імперія розпалася, почалися війни за владу серед його полководців