Объяснение:
З 1757 по 1947 велика частина Південної Азії, на якій розташовані сучасні Індія, Пакистан, Бангладеш, М'янма, Шрі-Ланка, Непал і Бутан, перебувала в колоніальній залежності від Британської Імперії. Від часу здобуття незалежності цими державами їх існування до незалежності визначають узагальнювальним терміном «Британська Індія», хоча до незалежності цей термін відносився тільки до тих регіонів, які перебували під безпосереднім управлінням британської адміністрації спочатку в форті Вільям, а потім — в Калькутті і Делі.
Підсумком повстання сипаїв 1857–1859 років стала ліквідація Британської Ост-Індської компанії і перехід влади безпосередньо до корони. Стару систему в англомовних джерелах прийнято іменувати «Британський Радж» . Ця система використовувала традиційну феодальну організацію Індії, проте верховним сюзереном правителів окремих індійських регіонів була британська корона. Така організація була остаточно закріплена в 1876 році коронацією британської королеви Вікторії як Імператриці Індії.
Частина території Індії, що перебувала під безпосереднім управлінням корони (через генерал-губернатора Індії), іменувалася власне Британською Індією. Але основну масу території представляли «тубільні держави» , або «тубільні князівства».
Загальна кількість окремих індійських князівств доходила до кількох сотень. Британська влада в них була представлена резидентами, проте власні резиденти налічувалися на 1947 рік тільки в 4 князівствах. Решта всіх князівств об'єднувалася навколо різних регіональних підрозділів (агентств, резиденцій).
У цілому, система налічувала три основні рівні — імперський уряд в Лондоні, центральний уряд в Калькутті і регіональні управління. Главою Індії на місці був генерал-губернатор, якого часто називали віце-королем. Стрижнем британського правління була Індійська Цивільна Служба.
Під час обох світових воєн Індія підтримала Британію, проте зростаючий опір місцевого населення і значне ослаблення метрополії привели англійське правління до краху. Імперія виявилася неспроможною зупинити кампанію громадянської непокори, запущену в 1942 році Махатмою Ганді під гаслом «Вільна Індія».
образование дворянских детей.как известно, в средневековых дворянских семьях роль матерей в жизни сыновей ограничивалась тем, что они воспитывали их до 7 лет.
до начала двенадцатого века обучение будущего рыцаря практически не включало академическиго образования. неграмотен был вильгельм завоеватель, неграмотен был знаменитый уильям маршалл. это не значит, что они ничего не знали. просто их обучение было полностью основано на оральных принципах: учитель рассказывал, ученик запоминал, собеседования проводились.с 12 века, тем не менее, большая часть стала активно изучать письменную латынь. в 13и 14 веках, латынь уже входила в элементарное образование, но для желающих появились к тому времени переводы латинских текстов на национальные языки.
серьезная военная подготовка начиналась с 12-ти лет. для начала, будущим рыцарям укрепляли руки: бои на палках, поражение цели, врестлинг, стрельба из мальчиков также брали на охоту, где их главным делом было учиться конем. это тоже считалось частью военной подготовки, разумеется. и это было делом нелегким. некоторые учились, как дрессировать охотничьих птиц. все начинали с охоты на мелкую дичь, переходя постепенно на все долее крупную. хотя охота и считалась главной рыцарской забавой в мирное время, занятие это было довольно опасное. тяжелые травмы и гибель во время охоты были делом обычным. военное обучение заканчивалось к 15-ти , и у мальчиков начиналась взрослая жизнь, и этом возрасте, они обычно становились оруженосцами у рыцарей.девушки из благородных семей в 13-14 веке получали не менее основательное образование, чем юноши. их учили читать, писать, обучали как минимум одному иностранному языку, игре на музыкальных инструментах, пению, поэзии, этикету и искусству составлять музыкальные композиции. их обучали арифметике, в некоторой степени латыни (как минимум, церковной), давали уроки оказания первой и народной медицины. помимо этого, девушки обучались верховой езде, искусству выращивать и тренировать охотничьих птиц, танцевать, играть в шахматы, сочинять и рассказывать . это помимо вышивки и неизбежного прядения, которым в средние века занимались женщины и в лачугах, и во дворцах.
ответ:твая мама шлюхa
Объяснение:
патаму штоя так скозал