оборона севастополя 1854—1855 годов — 349-дневная оборона войсками севастополя (главной базы черноморского флота) в крымской войне. эту оборону называют также «первой обороной севастополя», в отличие от обороны города в 1941—1942 годов.
оборона севастополя
основной конфликт: крымская война
malakhov2.jpg
оборона севастополя (франц рубо)
дата
5 (17) октября 1854 — 28 августа (9 сентября) 1855 (союзные войска вступили в город только 30 августа (11 сентября), через два дня после оставления его )
место
севастополь (российская империя)
итог
победа союзников.
противники
российская империя российская империя
великобритания британская империя
франция французская империя
османская империя османская империя
flag of italy (1861–1946).svg сардинское королевство
командующие
андреевский флаг корнилов в.а. †
андреевский флаг истомин в.и. †
андреевский флаг нахимов п.с. †
российская империя тотлебен э.и.
российская империя горчаков м.д.
франция франсуа канробер
франция жан-жак пелисье
франция патрис де мак-магон
великобритания фицрой раглан †
flag of italy (1861–1946).svg альфонсо ла-мармора
силы сторон
48 500 человек задействованы на оборону севастополя, а всего в крыму было 85 000 солдат
175 000 человек
потери
102 000 общие
128 387 общие
commons-logo.svg аудио, фото, видео на викискладе
блокада севастополя стала кульминацией крымской войны. севастополь (гарнизон около 7 тысяч человек), не имевший заранее подготовленной обороны города с суши, подвергся удару -французского десанта (более 60 тысяч человек) и флота, превосходившего флот по боевым кораблям более чем в три раза. в короткий срок на южной стороне города были созданы оборонительные укрепления, тогда как вход с моря в севастопольскую бухту перекрыли специально затопленные корабли. союзники по антироссийской коалиции — , франция и турция — рассчитывали, что город будет захвачен за неделю, однако они недооценили стойкость оборонявшихся войск, в ряды которых влились сошедшие на берег моряки черноморского флота. в обороне города приняли участие и мирные жители. осада продлилась 11 месяцев. в ходе осады союзники провели шесть массированных артиллерийских бомбардировок севастополя с суши и моря[1].
севастопольскую оборону возглавлял начальник штаба черноморского флота вице-адмирал в. а. корнилов, а после его гибели — командующий эскадрой вице-адмирал (с марта 1855 года — адмирал) п. с. нахимов. настоящим «гением» обороны севастополя стал военный инженер генерал э. и. тотлебен.
после и инкерманского сражений 1854 года борьба за город перешла в затяжную стадию. пережив зиму, к которой они были плохо подготовлены, союзники прорвались в азовское море. к маю 1855 года войска антироссийской коалиции на полуострове насчитывали 175 тысяч человек, войска — 85 тысяч, в том числе 43 тысячи в районе севастополя[1].
в ночь на 28 августа (9 сентября) 1855 года противник овладел ключевой позицией — малаховым курганом, что предрешило исход севастопольской обороны. дальнейшая оборона города не имела смысла. князь горчаков за одну ночь перевёл свои войска на северную сторону. город был подожжён, пороховые погреба — взорваны, военные суда, стоявшие в бухте, — затоплены. союзники, однако, не решились преследовать российские войска, считая город заминированным, и только 30 августа (11 сентября) вступили в дымящиеся развалины севастополя.
оборона севастополя продемонстрировала умелую организацию активной обороны, основанной на взаимодействии сухопутных войск и флота. характерными её особенностями стали непрерывные вылазки обороняющихся, ночные поиски, минная война, тесное огневое взаимодействие корабельной и крепостной артиллерии[1].
Історія стародавньої Персії як великої держави минулого починається в середині VI століття до н. е. коли під проводом талановитого вождя (згодом перського царя) Кіра II перси спершу повністю завоювали Мідію, одну з великих держав тодішнього Сходу. А потім вже почали погрожувати і самому Вавилону, що був на той час найбільшою державою давнини.
І ось вже в 539 році поблизу міста Опіса, що на річці Тибр, відбулася рішуча битва між арміями персів і вавилонян, що закінчилася блискучою перемогою персів, вавилоняни виявилися повністю розбитими, а сам Вавилон, найбільше місто давнини на довгі століття входить до складу новоутвореної перської імперії. Лише за якийсь десяток років перси з маленького племені перетворилися воістину у володарів Сходу.
Такому приголомшливому успіху персів за повідомленням грецького історика Геродота сприяли, передусім скромність останніх. І зрозуміло залізна військова дисципліна в їх військах. Навіть здобувши величезні багатства і владу над багатьма іншими племенами і народами, перси продовжували найбільше шанувати саме ці чесноти скромність. Цікаво, що при коронації перських царів, майбутній цар повинен був одягатися в одяг людини і з’їсти жменю сушених фіг, та випити склянку кислого молока – їжу в, що символізувало його зв’язок з народом.
Але повернімося до історії перської імперії, спадкоємці Кіра II, перські царі Камбіс та Дарій продовжили активну завойовницьку політику. Так при Камбисі перси вторглися в древній Єгипет, який переживав в той час політичну кризу. Перемігши єгиптян, перси перетворили цю колиску стародавньої цивілізації, Єгипет в одну із своїх сатрапій (провінцій).
Цар Дарій активно зміцнював кордони перської держави, як на Сході, так і на Заході, при його правлінні стародавня Персія досягла вершини своєї могутності, під її владою перебував майже весь тодішній цивілізований світ. За винятком стародавньої Греції на Заході, яка ніяк не давала спокою войовничим перським царям, і невдовзі перси при правлінні царя Ксеркса, спадкоємця Дарія, спробували підкорити цих примхливих і волелюбних греків, але не тут-то було.
Незважаючи на чисельну перевагу, військова вдача вперше зрадила персам. У цілому ряді битв вони зазнали ряд нищівних поразок від греків, тим не менш, на якомусь етапі їм вдалося здобути ряд грецьких територій і навіть розграбувати Афіни, але все одно греко-перські війни завершилися нищівною поразкою перської імперії.
З цього моменту колись велика країна вступила в період занепаду, перські царі, які виросли в розкоші все більше забували колишні чесноти скромност яка так цінувалась їх предками. Багато завойованих країн і народів тільки й чекали нагоди, щоб повстати проти ненависних персів, своїх поневолювачів і загарбників. І такий момент настав – Олександр Македонський на чолі об’єднаного грецького війська вже сам напав на Персію.
Здавалося, що перські війська зітруть цього нахабного грека (точніше навіть не зовсім грека – македонця) в порошок, але все виявилося зовсім інакше, перси знову терплять нищівні поразки, одна за іншою, згуртована грецька фаланга, цей танк античності, раз за разом розтрощує переважаючі чисельно перські сили. Колись підкорені персами народи, бачачи, що відбувається, також повстають проти своїх володарів, єгиптяни і зовсім зустрічають армію Олександра як визволителів від ненависних персів. Персія опинилася справжнім колосом на глиняних ногах, сувора з вигляду вона була переможена завдяки військовому і політичному генію одного македонця.
