Італія була середньорозвиненою країною Європи. Участь у першій світовій війні коштувала їй дуже дорого: 700 тис. загиблих, 450 тис. інвалідів, 1 млн поранених; країна втратила третину національного багатства. Після поразки біля Капоретто у жовтні 1917 р. вона опинилася на межі повної катастрофи, і тільки до військ союзників врятувала Італію від цього.
Економічне становище країни було вкрай критичним: не вистачало продовольчих товарів, палива, предметів першої необхідності. Міліони людей, що прийшли в місто до заводів і були мобілізовані до армії опинились зайвими. У країні нараховувалося понад 2 млн безробітних. За роки війни зовнішній борг країни зріс у 4,5 рази, який не було чим віддавати.
Надії італійців на те, що мир принесе полегшення, не виправдалися. Великі держави, оцінюючи внесок Італії у війну як занадто низький, не дотримали свого слова (таємна угода про передачу Італії східного узбережжя Адріатичного моря і ще ряду територій)‚ даного напередодні вступу Італії у війну. Вона отримала лише Південний Тіроль і Трієст. Італія стала "переможеною серед переможців".
Тяжке фінансово-економічне становище країни позбавляло уряд можливості здійснити заходи щодо покращання життя населення. Довіра до нього і до конституційного ладу впала. Післявоєнний спад виробництва, демобілізація армії ще більше загострили соціальні проблеми і привели до розгортання у 1920-1921 рр. масового робітничого руху, в якому домінували радикальні течії. Страйки робітників супроводжувалися захопленням заводів і створенням фабрично-заводських рад (ФЗР), які брали на себе функції місцевої влади. Формувались загони Червоної гвардії. Такий рух охопив переважно північні промислово розвинуті райони країни і увійшов в історію під назвою „червоне дворіччя”.
Даты основных событий в средневековья iv - vii вв. великое переселение народов395 г.деление римской империи на западную и восточную476 г.падение западной римской империи622 г.возникновение исламаvii - viii вв.арабские завоевания756 г.учреждение папского государства - апостольской столицы800 г.коронация карла великого в риме, образование империи франков843 г.верденский договор, распад империи карла великого1054 г.деление христианской церкви на западную (католическую) и восточную (православную) - схизма1066 г.битва под гастингсом1096 - 1270 крестовые походы1215 г.великие хартии вольностей1240 г.невская битва1242 г.ледовое побоище1265 г.возникновение парламента1302 г.возникновение генеральных штатов во франции1309 -1377авиньонское пленение пап1337 -1453столетняя война1347 -1350г.эпидемия чумы ("черная смерть")1380 г.куликовская битва1385 г.подписание кревской унии1389 г.битва на косовом поле1410 г.грюнвальдская битва1419 -1434 гуситские войны1445 г.изобретение йоганном гуттенбергом книгопечатания1453 г.взятие турками константинополя1455 -1485 война алой и белой розы в г.образование испанского королевства1480 г.освобождение московского государства от орды
Основные события "смуты" начались после голода 1601-1603 гг. в это время царь пытался не допустить народных восстаний и находился в шатком положении, т.к благодаря его чиновникам-подъячим хлеб до крестьян не доходил и толпы голодающих наводнили столицу, у него было достаточно недругов и опасаясь за свою власть он стал их преследовать.Это + голод привели к недовольству населения властью царя.К тому же, по стране ходили слухи, что Борис Годунов убил царевича Дмитрия, это тоже люди ему припомнили. Далее появился Лжедмитрий первый люди действительно верили, что с приходом к власти Лжедмитрия закончатся их страдания.Многие города стали переходить на сторону самозванца.Тех, кто отказывался присягнуть на верность новому царю люди убивали.Тем временем Василий Шуйский готовил свержение Лжедмитрия 1( тот его когда-то чуть не убил).И у него всё получилось.Лжедмитрий был убит и на престол вступил Василий Шуйский.Он старался укрепить свою власть,но в этом ему помешало восстание Ивана Болотникова.Все неудачи по подавлению восстания народ списывал на Василия и со временем народ стал переходить на сторону противника.Хотя восстание подавить удалось,авторитет царя падал.К тому же появился Лжедмитрий 2.Он успешно подходил к Москве и не давали ввозить в город продукты.В столице царил голод, цены были слишком высокие, люди не верили,что это всё закончится.Многие бояре и дворяне перебегали на сторону противника.Шуйский обратился за к Швеции и вскоре армия Лжедмитрия 2 была разбита.С этого времени началась Шведская интервенция в Россию. В 1609 г. Речь Посполитая начала военные действия и остановить их не удалось.В 1610 г. бояре, низложили Василия Шуйского и создали "Семибоярщину".Они заключили сделку с Р.П и Россией стал править польский королевич Владислав.Это никак не устраивало народ и они сформировали ополчение против польской власти.В 1612 г. Москва была освобождена и это являлось концом "смуты"
Італія була середньорозвиненою країною Європи. Участь у першій світовій війні коштувала їй дуже дорого: 700 тис. загиблих, 450 тис. інвалідів, 1 млн поранених; країна втратила третину національного багатства. Після поразки біля Капоретто у жовтні 1917 р. вона опинилася на межі повної катастрофи, і тільки до військ союзників врятувала Італію від цього.
Економічне становище країни було вкрай критичним: не вистачало продовольчих товарів, палива, предметів першої необхідності. Міліони людей, що прийшли в місто до заводів і були мобілізовані до армії опинились зайвими. У країні нараховувалося понад 2 млн безробітних. За роки війни зовнішній борг країни зріс у 4,5 рази, який не було чим віддавати.
Надії італійців на те, що мир принесе полегшення, не виправдалися. Великі держави, оцінюючи внесок Італії у війну як занадто низький, не дотримали свого слова (таємна угода про передачу Італії східного узбережжя Адріатичного моря і ще ряду територій)‚ даного напередодні вступу Італії у війну. Вона отримала лише Південний Тіроль і Трієст. Італія стала "переможеною серед переможців".
Тяжке фінансово-економічне становище країни позбавляло уряд можливості здійснити заходи щодо покращання життя населення. Довіра до нього і до конституційного ладу впала. Післявоєнний спад виробництва, демобілізація армії ще більше загострили соціальні проблеми і привели до розгортання у 1920-1921 рр. масового робітничого руху, в якому домінували радикальні течії. Страйки робітників супроводжувалися захопленням заводів і створенням фабрично-заводських рад (ФЗР), які брали на себе функції місцевої влади. Формувались загони Червоної гвардії. Такий рух охопив переважно північні промислово розвинуті райони країни і увійшов в історію під назвою „червоне дворіччя”.