ответ:Чжу Юаньчжан был образованным человеком, сведущ в китайской истории и философских традициях. У него были свои представления об идеальном общественном устройстве, которые он черпал в китайских традициях. Его идеи основывались на представлении о необходимости могущественной императорской власти, опирающейся на общину, освобожденную от гнета имущественного неравенства. Характерной чертой его правления было недоверие, которое правитель испытывал по отношению к чиновничеству, считая его склонным к коррупции и не донести до народа, о благе которого радеет правитель, истинную волю императора.
Встав во главе восстановленного Китайского государства, Чжу Юань-чжан (Тайцзу, 1368Т»1398) прежде всего расправился с крупными феодалами. Значительную часть знати он уничтожил. Другая часть феодалов была отстранена от непосредственного управления своими землями. Чжу Юань-чжан присвоил своим сыновьям, а также ряду важнейших своих сподвижников различные титулы. Обладателям этих титулов были приписаны земельные угодья, обрабатывавшиеся крестьянами, но доход с этих угодий уже не поступал непосредственно в руки их владельцев, а в определённых размерах выдавался правительством в виде жалованья. Было установлено жалованье и чинам империи Т» как гражданским, так и военным. С конца XV с. часть жалованья стала уплачиваться деньгами.
Объяснение:
Христофор Колумб родился в 1451 году в Генуе. В 1492-1493 годах руководил испанской экспедицией для поиска кратчайшего морского пути в Индию; на 3 каравеллах («Санта-Мария», «Пинта» и «Нинья») пересек Атлантический океан, открыл Саргассово море и достиг 12 октября 1492 года о. Самана (официальная дата открытия Америки), позже — древних Багамских о-вов, Кубы, Гаити. В последующих экспедициях (1493-96, 1498-1500, 1502-1504) открыл Большие Антильские, часть Малых Антильских островов и побережья Южной и Центральной Америки и Карибское море.
Среди великих деятелей мировой цивилизации мало кто может сравниться с Колумбом по числу публикаций, посвященных его жизни, и одновременно по обилию «белых пятен» в биографии. Более или менее уверенно можно утверждать, что по происхождению он генуэзец и около 1465 году поступил на генуэзский флот, через некоторое время получил тяжелое ранение. До 1485 года плавал на португальских судах, жил в Лиссабоне и на островах Мадейра и Порту-Санту, занимаясь торговлей, составлением карт и самообразованием. Не выяснено, когда и где он составил проект западного, по его мнению, кратчайшего морского пути из Европы в Индию; проект был основан на античном учении о шарообразности Земли и на неверных расчетах ученых 15 века. В 1485 году после отказа португальского короля поддержать этот проект Колумб перебрался в Кастилию, где с андалусских купцов и банкиров добился организации под своей командой правительственной морской экспедиции.
Відповідь:
Ярослав Осмомисл (30-ті рр.. 12 ст. — 11870 )- галицький князь. Син галицького князя Володимира Володаревича. З 1153 р. після смерті батька став правити у Галичі. За мудрість отримав прізвисько “Осмомисл”, себто той, що має “вісім смислів”. У 60-х рр.. XII ст. брав участь у міжусобних війнах, що велись у Київській державі. Прагнув зміцнити свою владу, боровся проти свавілля галицьких бояр, налагодив добрі стосунки з Угорщиною, Польщею. За його правління Галицьке князівство зміцнило і розширилося. Разом з іншими князями брав участь у війнах з половцями.
а) погляди (світогляд). Минали роки, Ярослав старів і втрачав сили. На початку осені 1187 р. він склав заповіт… Перед кончиною він скликав “мужів своїх” (дружинників і бояр), а також простих людей і мовив до мужів: “Батьки й брати! Простіть і віддайте!” Потому відчинили князівські комори й роздали людям добро [18; с.189].
б) моральні принципи. Київський літопис відобразив трагедію Ярослава, що трапилася 1170 р. Ярослав збайдужів до своєї дружини Ольги й спонукав її піти до монастиря. Однак Ольга, що певно, твердістю характеру пішла в свого батька Долгорукого, відкидала подібні пропозиції.
Річ у тім, що зовсім уже юний Ярослав шалено закохався. Його любов’ю стала молода і вродлива Анастасія з боярського роду Чагрів. Рід той був новий і незнаний, старі бояри дивились на нього спочатку із зверхністю, а потім — з острахом, переконуючись, що завзяті Чагри висуваються на перший план, прибираючи до рук землі й багатства, посади й князівську прихильність.
Княгиня Ольга добре знала про існування Анастасії; 1170 р., вона вчинила демарш і від’їхала з сином Володимиром до Польщі. Це був умовний знак для боярської опозиції Ярославу. Бояри збурили повстання в Галичині. Сталася нечувана на Русі річ: бояри схопили свого князя й заточили у власному палаці. Боярський рід Чагрів був перебитий, “а підложницю його Настуську, що винна в смуті з княгинею й сином, кинули на вогнище велике й спалили” (Київський літопис). Можливо, полонений Ярослав бачив крізь вузенькі шибки своєї світлиці, як горіла його єдина у світі любов.
Ярослав коли вийшов з ув’язнення і знову звівся на ноги, не помстився на боярах, що вбили його кохану й поглумились над ним… Та наче нічого не сталося, князь повернувся до влади [18; с. 189].
Не князь, а суцільна доброчесність. Він і бідних підтримував, і в злагоді з законом божим жив… Історики вважають, що і прізвисько “Осмомисл” Ярослав одержав у народі як визнання його непересічного розуму [33; с.241].
в) риси характеру. Й літописці, й незнаний співець “Слова” удостоїли його (Ярослава Осмомисла) однозначно високої оцінки: мудрий, добрий, освічений, чесний, поважав церкву й умів примусити сусідів і суперників на Русі поважати себе й свою землю [18; с.184].
Поважаний у середньовічному світі володар, могутній князь, який відігравав одну з перших ролей на давньоруській політичній сцені, він ніколи не був господарем у власному домі — в Галицькому князівстві. Бояри верховодили над Ярославом, брутально втручались не лише в державні справи, а й у його приватне життя [18].
Пояснення:
Аж до смерті батька Володимира (1152) Ярослава майже не згадано в джерелах. Невідомим залишається не те, що рік, а й проміжок часу, коли він побачив світ.