ответ:У 1870 р. скориставшись франко-прусською війною, Росія відмовилася виконувати умови Паризького договору (1856) про заборону тримати на Чорному морі військово-морський флот. В 1871 р. в Лондоні відбулася міжнародна конференція, яка визнала це право. Це був успіх російської дипломатії. Надалі Росія лише прагнула зміцнити своє міжнародне становище. У літку 1875 р. спалахнуло повстання в Боснії та Герцеговині, яке започаткувало східну кризу. У квітні 1877 р. Росія, яка підтримувала визвольний рух балканських країн, оголосила війну Туреччині. В травні у війну проти Туреччини виступила Румунія. Наприкінці червня 1877 р. російська армія здобула столицю Болгарії місто Тирново. У липні вона захопила Шипкинський перевал, а в листопаді захопила фортецю Плевну. У грудні російські війська, які очолював Йосип Гурка визволили Софію. У січні 1878 р. росіяни перейшли Балканські гори. У битві під Філіппополем (Пловдив) турецьке військо було розбите. Згодом російська армія захопила Адріанополь. Лише втручання Англії та Австро-Угорщини врятувало Туреччину від повного розгрому. 19 лютого 1878 р. в містечку Сан-Стефано було підписано мирний договір, який передбачав створення автономного князівства Болгарії, визнання незалежності Румунії, Сербії та Чорногорії, передачу Росії Південної Бессарабії, а Румунії – Північної Добруджі, в Азії Росія отримувала міста Ардаган, Карс, Батум, Баязет. Англія та Австро-Угорщина були невдоволені договором і зажадали перегляду його умов. Росія змушена були погодитися на ці умови, оскільки вони погрожували їй війною. Влітку 1878 р. в Берліні відбулося засідання конгресу. Згідно із його рішеннями Болгарія була поділена на три частини, і лише Північна Болгарія отримувала незалежність. Територіальні здобутки Чорногорії та Сербії зменшувалися. Боснію та Герцеговину окупувала Австро-Угорщина. Англія отримувала острів Кіпр. У Закавказзі за Росією залишалися лише Карс, Ардаган і Батум.
Объяснение:
1) СССР - тоталитарное государство, так как основа экономики - командно-административная система, состоящая из партийных и государственных органов власти.
2) У власти находится один человек (Сталин)
3) Массовые репрессии, нарушение законности и прав человека, террор НКВД.
4) Политическое лицемерие и ложь, объявляющие СССР демократической страной (конституция 1936 г.) .
5) Пропаганда готовности отдать все силы и жизнь за страну, партию и конкретно Сталина.
6) Система концлагерей (ГУЛАГ) .
7) Наращивание военного потенциала для совершенно не мирных целей (захват Прибалтики, Западной Украины и Белоруссии, Бессарабии в 1939 г. , война с Финляндией в 1940 г.) .
8) Двойственная политика на международной арене (см. п. 7) при официальных мирных заявлениях и как следствие - исключение из Лиги Наций, договор о дружбе и распределении сфер влияния в фашистской Германией (при официальном осуждении фашизма) .
9) Сосредоточение всей государственной власти в руках одной партии и её представителей.
10) Откровенный геноцид собственного народа (гражданская война и непрекращающиеся репрессии) .
11) Выращивание "нового человека" - человека, беззаветно преданного идеям коммунизма (воспитание в школах, система "октябрята-пионеры-комсомольцы-коммунисты").
12) Отсутствие какого-нибудь плюрализма в мнениях, суждениях, публикациях.
13) Хамская научная и культурная политика, создание нового выдуманного течения в искусстве (социалистический реализм) и требование неуклонно соблюдать его бредовые стандарты.
Короче, прикольное время было.
По всем этим параметрам СССР смахивает на нацистскую Германию, фашистскую Италию и императорскую Японию. А эти страны всеми давно признаны тоталитарными. Поэтому я не вижу между ними никакой разницы.
Объяснение:
Процес розпаду Київської Русі на удільні князівства вдалось на деякий час зупинити Великим князям Київським Володимиру Мономаху (1113—1125) та його сину Мстиславу Великому (1125—1132). У 1113 році, після повстання киян Володимир став великим князем. Йому вдалось зосередити у своїх руках владу на 3/4 території Київської Русі. Крім великої київської землі під його владою перебували Переяславське, Смоленське і Ростово-Суздальське князівства. У Новгородському князівстві сидів старший син Мономаха, Мстислав. Чернігово-Сіверські Святославичі, Галицькі Ростиславичі та Полоцькі князі визнавали верховну владу Володимира та підкорялись йому.
Ще більших успіхів вдалось досягти Мстиславу Володимировичу. У 1127 р. після усобиці між потомками Святослава Ярославича, йому вдалось закріпитись у Курському князівстві де Мстислав посадив свого старшого сина, Ізяслава. У 1127—1129 рр. Мстислав здійснив 2 походи на Полоцьке князівство внаслідок яких місцеві князі Всеславичі були вигнані з батьківських столів і відправлені на заслання у Візантію.
Якби така тенденція продовжувалась, розпаду можна було уникнути.
Объяснение: