Можно лучше ответ
У 1230-х роках Міндовг став наймогутнішим серед усіх литовських князів. Приєднавши у 1230-1240-х роках західноруські землі (Полоцьк, Вітебськ), Міндовг поклав початок Великому князівству Литовському та став його першим великим князем. Проте його політичні амбіції на цьому не вичерпалися – у 1251 році Міндовг разом зі своєю дружиною Мартою приймають хрещення західного обряду, а вже у 1253 році за наказом Папи Римського Іннокентія IV отримують титул короля та королеви Литви. Таким чином держава Міндовга вийшла на європейську арену як рівноправний гравець, проте такий стан речей лишався недовго. Військові конфлікти з Тевтонським та Лівонським орденами, походи на Польщу, невдоволення литовського населення католицькими місіонерами викликали розлад у відносинах Литви із Заходом у цілому та папською курією зокрема. Тому 1255 року Папою Римським Олександром IV було оголошено хрестовий похід проти Литви. Такий заклик повторювався ще декілька разів. Існують відомості, що у відповідь на таку політику Папи Міндовг зрікся християнства близько 1261 року. Його ж син зробив це ще раніше – у другій половині 1250-х років Войшелек зрікся корони та католицизму, прийняв православ’я та відправився в паломництво на гору Афон. Сам Міндовг, будучи в неладах із усіма сусідами, був вбитий змовниками в 1263 році.
Міндовг цікавий у розрізі історії Русі-України декількома фактами:
За його правління Литва захопила частину руських земель.
У руських літописах згадується держава «Литва Міндовга».
Тісні політичні зв’язки Міндовга та Данила Галицького.
У цей період були здійсненні перші серйозні та задокументовані контакти Русі та Литви, при чому як у військовій, так і в політичній площинах.
Після Міндовга литовським князем на деякий час став син Данила Галицького Шварно. Далі княжив Тройден, проте в українській історії Литва виходить на перші ролі за часів великого князя Гедиміна (Гедимінаса) – засновника правлячої литовської династії Гедиміновичів.
У якому році Міндовг охрестився?1250 р.1251 р.1253 р.1255 р.
В Атлахской битве столкнулись интересы Китая и арабского мира, определилась судьба Средней Азии и Казахстана, выбор пути тюркских народов и их единение. Великая битва в 751 году.
ПРИЧИНЫ БИТВЫ:
1) Захваты и разграбление земель Семиречья империей Тан (Китаем)
2) Освоение и продвижение вглубь Средней Азии китайцев, недовольство арабов и необходимость сражения
3) Навязывание китайцами религии и жизненных ценностей.
ЗНАЧЕНИЕ БИТВЫ:
1) Выбор Исламской религии народами Средней Азии
2) Распрастранение Ислама и приобщение к мировой культуре и науке
3) Освобождение от китайской зависимости и разорения земель
4) Создание независимых государств в Семиречье
В 334 году до н. э. Александр переправился в Малую Азию, начав таким образом войну с Персидской державой. При Гранике он разгромил сатрапов, а при Иссе (333 год до н. э.) — самого царя Дария III, после чего подчинил Сирию, Палестину и Египет. В 331 году до н. э. при Гавгамелах в Месопотамии Александр одержал решающую победу. Дарий позже был убит; Александр, заняв внутренние районы Персии, принял титул «царь Азии», окружил себя представителями восточной знати и начал думать о завоевании мира. За три года (329—326 годы до н. э.) он завоевал Среднюю Азию. Вторгнувшись в Индию, царь и там начал одерживать победы, но его армия, утомлённая долгим походом, взбунтовалась, так что Александру пришлось повернуть назад. В 324 году до н. э. он прибыл в Вавилон, ставший его столицей. Уже в следующем году, во время подготовки к походу в Аравию, Александр умер в возрасте 32 лет.