Військо Речі Посполитої під командуванням коронного гетьмана Карла Ходкевича підійшло до лівого берега Дністра і зупинилось. Ходкевич запропонував козакам негайно приєднатись до нього і діяти спільно. Однак Бородавка побоювався можливого сепаратного миру поляків з османами і відповів, що дасть згоду, коли військо Речі Посполитої вступить на територію Молдавії. Це означало початок Річчю Посполитою воєнних дій безпосередньо проти Османської імперії. Після цього урядові Речі Посполитої вже не було куди відступати. До 20 серпня (н.с.) Ходкевич переправився на правий берег Дністра і заклав табір під Хотином.
На другий день до табору Речі Посполитої прибув з Варшави Сагайдачний. Його радо зустріли і командування, i прості вояки, як видатного воєначальника, прихильного до Речі Посполитої на відміну від непевного Бородавки. На чолі невеликого козацько-польського загону Сагайдачний негайно вирушив на пошуки козацького війська, щоб прискорити його рух. Вночі він наскочив на османський табір, під час сутички був поранений у руку татарською стрілою і ледве врятувався. Проблукавши цілу ніч по лісу, він на ранок вийшов до Дністра, переправився на лівий берег і добрався до козацького війська, що стояло під Могилевом.
На козацькій раді Сагайдачний розповів про обіцянки короля Речі Посполитої задовольнити козацькі прохання і тим самим привернув на свій бік частину присутніх. Тут же рада звинуватила Бородавку в невмілому командуванні, невиправданих втратах людей, нездатності забезпечити військо всім необхідним і скинула з гетьманства. Бородавку присудили до смертної кари і пізніше стратили. Гетьманом знову було обрано Сагайдачного і він протягом тижня, відбиваючись від татар, вів козаків до табору Речі Посполитої. Першого вересня (н.с.) союзники об'єднались. Наступного дня під Хотин підійшов і османський султан зі своєю армією.
Перемога в Хотинській Війні мала велике міжнародне значення. Вона примусила Османську імперію відмовитися від планів завоювання Європи. Розгром під Хотином привів у султанській Османській імперії до народного повстання, заколоту яничарів, ослаблення політичної влади (1622 р. Османа ІІ було вбито яничарами) та до посилення визвольної боротьби слов'янських та арабських народів проти османських поневолювачів. Як зазначає Петро Сас:
…на полях Хотинської війни вирішувалась не лише доля Речі Посполитої, але й значною мірою і доля християнської цивілізації
Идеи эпохи просвещения стали основой для всего мировоззрения жителей Европы 18 века. Духовный центр Просвещения располагался во Франции.
Нормы общественной жизни воспринимались великими просветителями с точки зрения единения с природой, однако наибольшее влияние на данную категорию оказало буржуазное развитие общества.
Представления Фомы Аквинского не утеряли своей силы, однако просветители придали им характер светского общества.
Объяснение:
Согласно точке зрения Джона Локка, основавшего идеи Просвещения, люди обладали полным равноправием, и могли распоряжаться своим имуществом согласно собственным потребностям. Государство являлось продуктом общественного договора, и не должно вмешиваться в естественную жизнедеятельность людей при отсутствии угрозы всеобщему благу.
По его мнению власть, которая возвышает отдельные слои населения и противоречит принципу равноправия граждан перед законом, дает народу повод и основание для организации восстаний и революций. Локк считал, что идеальное государство имеет два вида власти: законодательную и исполнительную. При этом все представители исполнительной власти обязаны подчиняться законам и соблюдать нормы, установленные законодательной властью - избранным народным парламентом.
1)разгром военной машины Германии,Японии и Италии означал поражение диктаторских режимов,укрепление сил,боровшихся за мир и демократию в разных странах
2)рост симпатий к СССР у народов многих стран,СССР стал участвовать в принятии важных решений всего мира
3)советская армия стала самой мощной в мире
4)руководство СССР воспринимало эту победу как победу социализма над фашизмом
5)всего в войне участвовало 61 государство,более 100000000 человек(50000000 погибли)
6)приобретение странами-победительницами новых территорий,на которые могла распространиться их "власть"