1. Алфавит из 22-х букв изобрели в Древней Финикии. 2. Клинописное письмо было в использовании у шумеров. 3. В каменный век первобытные люди не знали таких слов как «один» или «два». Чтобы договариваться друг с другом при совместной охоте, им было достаточно показать все на пальцах. Пальцы были основным и единственном счета. 4. Хаммурапи правил Вавилоном. 5.Объединение Китая царством Цинь в III веке до нашей эры. Оно произошло в результате серии завоевательных войн. 6. Дарий правил в 522-486 годах до н. э. в Персии. 7. Ашока - это правитель империи Мауриев с 273 по 232 год до н. э. 8. Около 1500 года до н.э., стремясь подчинить себе богатые земли на восточном побережье Средиземного моря, египетский фараон Тутмос III отправился в поход. Поход завершился удачно: после длительной осады египтяне вынудили противника сдаться. Тутмос III совершил еще 16 походов, подчинив богатые земли Финикии, Сирии и Палестины, расположенные на восточном берегу Средиземного моря. Его владения простирались до реки Евфрат. На юге его войска покорили соседнюю НюбиЮ (славившуюся золотыми рубниками). Тясычи пленных были угнаны в рабство, а население обложено данью. При Тутмосе III Египет достиг вершины своего расцвета и могущества.
В моем представлении индеец Магуа по прозвищу "Хитрая Лисица" - не просто отрицательный персонаж, но и настоящий злодей, коварный и жестокий, всегда готовый на преступление или предательство. Его выгнали из родного племени гуронов за пьянство, да кроме того еще и высекли прилюдно, за что он мстит полковнику Мунро, похитив его дочерей Кору и Алису.
Если бы такой человек, как Магуа, жил в наше время, то, на мой взгляд, он точно так же вел себя и в нашем обществе, т.е. нарушал законы. Следовательно, работу он бы нашел себе в криминальном мире, пополнил бы собой ряды преступников: убийц, террористов, мошенников, грабителей "Зарплату" получал бы, вероятно, очень высокую, но неизвестно, как долго.
Українське місто XIV-XVI століть характеризувалося певними особливостями в організації та правовому устрої. Зазвичай такі міста були центрами ремісництва, торгівлі та розмаїтих культурних заходів. У них існували міські ради, які приймали рішення щодо внутрішнього управління містом та здійснювали контроль за дотриманням правил і законів. Такі міста були також центрами збройних сил та військових операцій, оскільки влада й охорона порядку були важливими аспектами життя.
Магдебурзьке право відноситься до системи міського права, що походить від німецького міста Магдебург. Це правовий збірник, який встановлював правила функціонування міст та їх громадян. Магдебурзьке право гарантувало ряд привілеїв містам, таких як право на самоуправління, на торгівлю та земельну власність. Воно також визначало порядок судочинства, громадянські права та обов'язки.
Магдебурзьке право можна вважати прогресивним для розвитку міст з кількох причин. По-перше, воно створювало юридичну основу для організації міського самоврядування та розвитку муніципальних інституцій. Це сприяло зміцненню влади міст та підвищенню громадського активізму.
По-друге, магдебурзьке право гарантувало певні свободи та привілеї містам, які сприяли економічному розвитку та залученню торгівлі. Міста мали право проводити ярмарки, торгові операції та розбудовувати свою інфраструктуру. Це сприяло збільшенню прибутків та приваблювало нових мешканців, що стимулювало розвиток міст.
По-третє, магдебурзьке право встановлювало систему законодавства та судочинства, що забезпечувало порядок та рівність перед законом. Це важливо для створення стабільного середовища, сприятливого для розвитку підприємництва та культурного життя.
Загалом, магдебурзьке право виявилося прогресивним для розвитку міст, оскільки воно сприяло створенню умов для самоврядування, економічного розвитку та правового порядку. Воно дозволило містам стати центрами розвитку ремісництва, торгівлі та культури, що в свою чергу сприяло збільшенню багатства та покращенню якості життя громадян.