Ставлення Людовика XIV та Олівера Кромвеля до різних учасників Національно-визвольної війни під керівництвом Богдана Хмельницького варіювало від підтримки до стратегічного обрахунку.
Людовик XIV, французький король, був зацікавлений у збереженні своїх впливових позицій у Східній Європі та балансу сил на континенті. Українське повстання під керівництвом Хмельницького мало велике значення для його геополітичних стратегій. В певних етапах конфлікту, Людовик XIV визнавав гетьманів Української Русі та надавав підтримку, оскільки вбачав у них потенційних союзників у протистоянні спільним ворогам. Однак, його ставлення було обмежене і контрольоване його власними інтересами та стратегіями у великій політиці.
Олівер Кромвель, Лорд-протектор Англії, Шотландії та Ірландії, також виявляв інтерес до українського повстання. Він надсилав послів для встановлення контактів і висловлював підтримку козацькому руху. Проте, варто зазначити, що Кромвель дивився на українське повстання не тільки з позицій підтримки справи національної визвольної боротьби, а й з погляду своїх власних імперських інтересів. Він оцінював можливість використати ситуацію в Україні в свою користь та зміцнення своїх позицій у Європі.
Враховуючи всі ці фактори, ставлення Людовика XIV та Олівера Кромвеля до українських земель та учасників Національно-визвольної війни можна охарактеризувати як складне та залежне від їх власних політичних та геополітичних інтересів. Кожен з них мав свої стратегії та розрахунки, що визначали їхнє ставлення до цих подій.
Объективные – отсталый общественный строй, командная «валоплановая экономика», исчерпание самых главных ресурсов - человеческих, вылившееся в демографический крах и вьетнамцев на «АМО-ЗИЛе». Первым звоночком был 1943-ий год, когда военкомат Иваново-Вознесенска начал призывать 17-летних пацанов. Технологический крах привёл к тому, что страна в конце 20-х – начале 30-х бывшая впереди планеты всей в области тяжёлого самолётостроения всё остальное время только догоняла. «Москвич-400» это догоняние в 50-е «Опеля-Кадета» 30-х. «Жигули» это догонянние «ФИАТа-124». Приобретение технологий это не противоестественное мероприятие. Но приобретение технологий вчерашнего дня – это объективная характеристика заторможенности «валоплановоти».
Субъективные – личная ненависть к режиму у очень больших слоёв населения в общем и многих, не последних личностей эпохи в частности.
Развал мог произойти и раньше. Если бы в Западной Сибири не нашли нефть и цена на неё не взлетала до небес после кризиса 1973-го, то развал мог произойти лет на 10 раньше. Если бы не Вторая мировая, с её кровопролитием, то Иосиф Виссарионович мог закончить свои дни как южнокорейские президенты. Причины, приведшие к декабрю 1922-го тоже имели неоднозначный ход. Начнись Гражданская война на год позже, то социал-максимализм с его кровожадностью мог проиграть ещё в 1919-м, точно также как в Венгрии или в Германии. Не будь распущена полиция, Вова Ульянов с подельниками из обоих вагонов вообще был бы повешен как немецкий шпион уже на задворках Финляндского вокзала.
Поэтому объективно, развалиться всё это могло и раньше, могло и вообще не быть, но de facto мы имеем то что имеем.
Объективные – отсталый общественный строй, командная «валоплановая экономика», исчерпание самых главных ресурсов - человеческих, вылившееся в демографический крах и вьетнамцев на «АМО-ЗИЛе». Первым звоночком был 1943-ий год, когда военкомат Иваново-Вознесенска начал призывать 17-летних пацанов. Технологический крах привёл к тому, что страна в конце 20-х – начале 30-х бывшая впереди планеты всей в области тяжёлого самолётостроения всё остальное время только догоняла. «Москвич-400» это догоняние в 50-е «Опеля-Кадета» 30-х. «Жигули» это догонянние «ФИАТа-124». Приобретение технологий это не противоестественное мероприятие. Но приобретение технологий вчерашнего дня – это объективная характеристика заторможенности «валоплановоти».
Субъективные – личная ненависть к режиму у очень больших слоёв населения в общем и многих, не последних личностей эпохи в частности.
Развал мог произойти и раньше. Если бы в Западной Сибири не нашли нефть и цена на неё не взлетала до небес после кризиса 1973-го, то развал мог произойти лет на 10 раньше. Если бы не Вторая мировая, с её кровопролитием, то Иосиф Виссарионович мог закончить свои дни как южнокорейские президенты. Причины, приведшие к декабрю 1922-го тоже имели неоднозначный ход. Начнись Гражданская война на год позже, то социал-максимализм с его кровожадностью мог проиграть ещё в 1919-м, точно также как в Венгрии или в Германии. Не будь распущена полиция, Вова Ульянов с подельниками из обоих вагонов вообще был бы повешен как немецкий шпион уже на задворках Финляндского вокзала.
Поэтому объективно, развалиться всё это могло и раньше, могло и вообще не быть, но de facto мы имеем то что имеем.
Ставлення Людовика XIV та Олівера Кромвеля до різних учасників Національно-визвольної війни під керівництвом Богдана Хмельницького варіювало від підтримки до стратегічного обрахунку.
Людовик XIV, французький король, був зацікавлений у збереженні своїх впливових позицій у Східній Європі та балансу сил на континенті. Українське повстання під керівництвом Хмельницького мало велике значення для його геополітичних стратегій. В певних етапах конфлікту, Людовик XIV визнавав гетьманів Української Русі та надавав підтримку, оскільки вбачав у них потенційних союзників у протистоянні спільним ворогам. Однак, його ставлення було обмежене і контрольоване його власними інтересами та стратегіями у великій політиці.
Олівер Кромвель, Лорд-протектор Англії, Шотландії та Ірландії, також виявляв інтерес до українського повстання. Він надсилав послів для встановлення контактів і висловлював підтримку козацькому руху. Проте, варто зазначити, що Кромвель дивився на українське повстання не тільки з позицій підтримки справи національної визвольної боротьби, а й з погляду своїх власних імперських інтересів. Він оцінював можливість використати ситуацію в Україні в свою користь та зміцнення своїх позицій у Європі.
Враховуючи всі ці фактори, ставлення Людовика XIV та Олівера Кромвеля до українських земель та учасників Національно-визвольної війни можна охарактеризувати як складне та залежне від їх власних політичних та геополітичних інтересів. Кожен з них мав свої стратегії та розрахунки, що визначали їхнє ставлення до цих подій.