Привет,
Объяснение:
В 18 веке конечно же было 3 основных вида архитектуры : барокко, рококо и классицизм.
Барокко – направление в искусстве, основными чертами которого является пышность, контрастность, а так же совмещение реальности и иллюзий. Мастера работы в стиле барокко, оставили большой след в русской архитектуре 18 века.
Рококо – архитектурный стиль, который возник путем сочетания барокко и классицизма. Этот стиль несет в себе утонченность и галантность и характерен в основном для оформления интерьеров.
Русский классицизм – это направление архитектуры, для которого характерна и строгость, а так же рациональность.
XVIII век, как известно, - эпоха Это повлияло на формирование русской литературы. В начале века почти все произведения русской литературы имели переводческий характер, а потом писатели начали создавать свои творения. В XVIII веке в русской литературе активно развивался классицизм. Во-первых классицизм устанавливает жёсткую классификацию жанров литературы на низкие (сатира, комедия, басня), написанные в разговорном стиле и посвящённые жизни буржуазии или народа, и высокие ( трагедия, ода, героическая песня), которые восхваляют государство и высшие слои, и не предполагает их смешение. Во-вторых, классицизм придерживается правила "трёх единств":
1) Единство действия - произведение имеет одну сюжетную линию.
2) Единство времени - все события происходят в течение одного дня.
3) Единство места - события происходят в каком-то одном месте.
Герои в классицизме чётко делятся на положительных и отрицательных, и часто имеют "говорящие" фамилии Стародум, Молчалин) Классицизм затрагивает проблемы воспитания, доминирования разумного над неразумным. Произведения в стиле классицизм имеют лёгкий сюжет, логичны и лаконичны. Главные представители русского классицизма: Фонвизин, Крылов, Ломоносов, Державин, Сумароков, Княжнин.
На смену классицизма пришёл сентиментализм. Это направление больше концентрируется на чувствах человека, его переживаниях. Разум уже стоит на втором месте. Сентименталисты огромное внимание уделяют культу природы и любви. Главные представители русского сентиментализма: Карамзин, Жуковский, Каменев.
Подробнее - на -
Объяснение:
Позитивним у діяльності Цезаря як правителя Риму було:
1. Реформи: Цезар впровадив ряд реформ, які поліпшили життя римського населення. Він здійснив земельну реформу, що дозволила розподілити державні землі серед безземельних фермерів, тим самим зменшивши соціальну напругу.
2. Розширення Римської імперії: Цезар провів успішні воєнні кампанії, завоювавши значну частину територій, які потім стали частиною Римської імперії. Це зміцнило позицію Риму в Середземномор'ї і забезпечило більшу безпеку для імперії.
3. Законодавча реформа: Цезар вніс зміни до законодавства, що до унормувати правову систему і забезпечити більшу справедливість. Він впровадив такі закони, як "Закони про Юлії" і "Закони про Цезаря", які регулювали різні аспекти суспільного життя.
4. Фінансова реформа: Цезар впровадив заходи для поліпшення фінансового становища Римської імперії. Він виконав реформу податкової системи, посилив контроль над фінансовими установами і здійснив інші заходи, що сприяли економічному зростанню.
5. Пропаганда миру і стабільності: Цезар намагався забезпечити мирну та стабільну ситуацію в імперії, що сприяло розвитку торгівлі, культури та інфраструктури. Він проводив політику примирення з політичними опонентами та національними групами.
Негативних аспектів, пов'язаних з діяльністю Цезаря як правителя Риму:
1. Диктаторський режим: Після успішної завоювальної кампанії Цезар зміцнив свою владу і проголосив себе диктатором на пожиттєвий термін. Його влада була концентрована в одній особі, що підірвало республіканські принципи римської системи уряду.
2. Злочини проти республіканських інституцій: Цезар прийняв ряд заходів, які обмежили вплив Сенату і розклали його повноваження. Він збільшив кількість членів Сенату, включивши у нього своїх прибічників, що спричинило зниження його авторитету.
3. Авторитаризм і патронаж: Цезар надавав посади і вигоди своїм прибічникам та соратникам, зокрема, використовуючи їх для зміцнення своєї влади. Це призвело до виродження римської республіки в систему патронажу, де влада була розподілена на основі особистих зв'язків, а не на основі заслуг.
4. Військові походи: Цезар провів численні військові походи, що призвели до завоювання нових територій, але також викликали великі людські та матеріальні втрати. Його розширення імперії було супроводжено кровопролиттям і поневоленням покорених народів.
5. Асасинація і політична нестабільність: Наростання незадоволення внаслідок авторитарного правління Цезаря призвело до його асасинації у 44 році до н.е. Це спричинило політичну нестабільність та період хаосу в Римській республіці. Після смерті Цезаря розпочалася боротьба за владу між різними політичними фракціями, що призвело до громадянських війн та політичної турбулентності. Наслідком цього було остаточне завершення республіканського устрою та встановлення імператорської монархії в Римі.