Загальними особливостями є національні конфлікти (проблеми нац. меншин), розвиток державної форми управління в два етапи (перший-здобуття незалежності, та симптія до демократичного укладу життя. Другий- становлення диктаторських режимів), ще можна додати про економічну кризу. Я наводила приклади (там 6 держав, 3 туда 3 туда) в висновку можна написати, що та "короткочасна" демократіястала основою, започаткувала процес формування сучасного гром. суспільства.
Объяснение:
Надеюсь Удачи в Альтернативе)
1) историко-генетический метод, историко-сравнительный метод , историко-типологический метод, историко-системный метод, метод диахронического анализа, метод исторической периодизации, ретроспективный метод. количественные (математические) методы; социально-психологические методы; лингвистические методы; методы семиотики; метод искусствоведческого анализа.
2) потому что нужно сначала провести теоритический анализ основываясь на который нужно построить модель иследования которая составляется как раз из нескольких методов иледования. Информацию при иследования нужно собирать по крупицам с разных источников, систиматизировать информацию с этих источников, комплексный подход к иследованию намного эфективее и результативнее.
Объяснение:
1. Деякі норми римського права, такі як презумпція невинності, захист приватної власності та контрактні зобов'язання, зберегли свою актуальність у сучасному праві. Наприклад, презумпція невинності використовується у кримінальному праві, а захист приватної власності та контрактні зобов'язання – у цивільному праві.
2. Ні, не все населення Стародавнього Риму було рівним перед законом і могло захистити свої права. Лише громадяни Риму мали повний набір правий і могли брати участь у політичному житті держави. Неримські жителі були позбавлені цих прав та могли стати об'єктом свавілля влади.
3. Бути громадянином Риму означало мати повний набір прав, включаючи право голоси на зборах народу та участь у виборах, право на судовий захист, право володіння власністю тощо.
4. Права отримували лише громадяни Риму за народженням або за особливими заслугами перед державою, як-от військові подвиги або громадська діяльність.
5. Право вето (intercessio) було право одного магістрата блокувати рішення іншого магістрату чи народних зборів. Воно застосовувалося для запобігання незаконним чи несправедливим рішенням. Наприклад, трибуни народу могли використовувати право вето для захисту права і свободи громадян.
6. Групи населення Риму:
- Патриції - почесні пологи, що мали повний набір прав та привілеїв;
- Плебеї – вільні громадяни, які не є членами патриціанської знаті;
- Раби – люди, позбавлені волі та прав.
7. Використання прикладу зі шкільної програми Стародавнього Риму може бути корисним для ознайомлення учнів з історичним корінням правових норм. Однак, як сказав Цицерон, важливішим є не запам'ятовування слів законів, а розуміння їхнього змісту і значення в сучасному суспільстві. Тому учням треба пояснювати як текст законів, а й їх значення і застосування у світі.