Согласно теории о превентивном нападении нацистской Германии на СССР, Германия совершила нападение на СССР в 1941 году для того, чтобы обезопасить себя от потенциальной угрозы со стороны Советского Союза. Утверждение о превентивном характере агрессии Германии активно использовалось в пропаганде имперского министерства пропаганды Третьего Рейха.Суть версии о превентивном (упреждающем) характере войны Германии против СССР заключается в том, что в 1941 году якобы готовилось вторжение Красной Армии в Европу, что представляло "смертельную угрозу" Германии, которая в целях "защиты себя и других западных стран" вынуждена была начать превентивную войну против СССР. ... Советское руководство всячески развязыванию Второй мировой войны, рассчитывая превратить ее в войну революционную.
Объяснение:
Дмитрий Иванович Донской- герой литературных памятников Древней Руси. Годы жизни : 1350-1388. Великий князь Московский, канонизированной русской православной церковью в 1988. Победил монгол-татар на реке Воже в 1378, возглавлял победоносные русские полки в Куликовской битве
Дмитрий Боброк Дата его рождения точно неизвестна. Принял участие в Куликовской битве в 1380 году, командовал засадным полком, который ударил неожиданно для войск хана Мамая и определил русскую победу.
Артемий Волынский Артемий Петрович Волынский известен как государственный деятель (1689-1740). в 1738 году назначают кабинет-министром. В его проекте предлагалось увеличить грамотность среди населения, улучшить торговую, финансовую и правовую сферы. 27-го июня 1740 года Волынский и его конфиденты были жестоко казнены. Дети Волынского были высланы в вечную ссылку. По возвращении из ссылки они на могиле своего отца поставили памятник.
Сергий Радонежский (1314 –1392) – иеромонах Русской церкви, преобразователь монашества в Северной Руси, основатель Свято-Троицкого монастыря. Был причислен к лику святых.Сергий Радонежский был причислен к лику святых в 1452 году. В произведении «Житие Сергия», основном первоисточнике жизнеописания иеромонаха, Епифаний Премудрый писал, что за свою жизнь святой Радонежский множество чудес, исцелений. Однажды он даже воскресил человека. Перед иконой Сергия Радонежского люди просят о выздоровлении. 25 сентября, в день смерти святого, верующие празднуют день его памяти.
Мамай – татарский темник (полководец), выступивший на поприще истории в 1361 году, во время усобицы, волновавшей Золотую Орду. Он поднял восстание против хана Темир-хаджи, и, умертвив его, провозгласил на его место ханом Авдула (Абдуллаха), которого отстаивал против многих других претендентов, принимавших ханский титул
Тохтамыш — хан Золотой Орды в 1380—1395 годах, хан Тюменского ханства с 1400 года[2], один из потомков Джучи, старшего сына Чингисхана.
Україна в складі Росії офіційно називалася "Малоросія", окремі її частини мали свої назви. Зокрема за Лівобережною Україною утвердилась назва Гетьманщина, а південна (степова) Україна отримала назву "Новороссия".
Господарство України в досліджуваний період стало невід'ємною частиною економіки Росії. Перша половина XIX ст. і для Росії, і для України характеризується розпадом феодально-кріпосницького устрою і формуванням капіталістичних відносин. Ці процеси визначилися вже наприкінці XVIII ст., і у першій половині XIX ст. розвиваються більш інтенсивно. У середині XIX ст. феодальну систему Росії охопила глибока криза.
В першій половині XIX ст. сільське господарство залишалося головною галуззю економіки України. Розвиток сільськогосподарського виробництва відбувався в основному екстенсивним шляхом, за рахунок збільшення оброблюваних земель, перш за все південних (степових) районів. Проте і у феодальних володіннях, які продовжували існувати за рахунок жорстокої експлуатації селян, відбувалися певні зміни. Поміщики були змушені пристосовуватися до потреб ринку: спеціалізувати власне господарство, удосконалювати технічні засоби виробництва. Поміщицьке господарство все більше набувало товарного характеру.
На середину XIX ст. у поміщицьких володіннях вироблялося 90% товарного хліба. Поряд із виробництвом товарного хліба розширювались посівні площі під технічні культури, які користувались попитом з боку зростаючої промисловості. Найбільш характерним було вирощування конопель і тютюну в Полтавській та Чернігівській губерніях, льону — в Катеринославській та Херсонській, цукрових буряків - на Правобережжі та Лівобережжі.
Отже ігаємо певну спеціалізацію районів на виробництві тих чи інших культур. Вирощуванням їх займались у різному обсязі як поміщицькі маєтки, так і селянські господарства. Зрозуміло, що ступінь товаризації поміщицьких і селянських господарств був різним. Найуспішніше перехід до товарного виробництва здійснювався у господарствах Південної та Правобережної України. В товарне виробництво втягувалися й державні селяни. Внаслідок особистої свободи, сплати грошового оброку вони мали більше можливостей для підприємницької діяльності.
Грошова рента, яка змінює натуральну, вже є свідченням певного ступеня розвитку торгівлі, промисловості, грошового обігу взагалі. Вона була важливим стимулятором товаризації господарства. Зростаюча роль грошей в соціально-економічному житті змушувала виробників перетворювати частину продуктів у товар, розширювати своє підприємство, шукати нові форми діяльності для задоволення зростаючих потреб у коштах. Пристосовуючись до умов товарного господарства, поміщики прагнули збільшувати виробництво хліба на продаж. Це відбувалося за рахунок скорочення надільної землі.
Аналогічні процеси товаризації сільськогосподарського виробництва ігалися у садівництві, городництві та тваринництві. Вони були яскравим проявом пристосування виробників до нових потреб внутрішнього ринку країни.