Доповідь про вплив української культури на будівлі, меблі, одяг та їжу давніх греків та римлян.
Вступ:
Історія нашої культури багата на взаємодію з іншими народами та цивілізаціями. У цій доповіді розглянемо вплив українських традицій на будівлі, меблі, одяг та їжу давніх греків та римлян. Ця взаємодія була можливою завдяки активним торговим зв'язкам та культурним обміном між цими народами.
Будівлі:
Українські архітектурні стилі та техніки будівництва мали великий вплив на грецьку та римську архітектуру. Наприклад, відомі столиці давньої України, такі як Київ та Харків, відзначалися високими храмами з використанням великих каменів та колон. Грецькі та римські архітекти запозичували ці ідеї та техніки і втілювали їх у своїх будівлях, зокрема у великих храмах, фортах та амфітеатрах.
Меблі:
Українські меблі також мали вплив на дизайн і мистецтво меблів давніх греків та римлян. Українські різьблені столи, шафи та скрині знаходили своє втілення у вишуканих меблях тих часів. Геометричні візерунки, викладені дерев'яні елементи та зображення звірів були типовими ознаками українського меблевого мистецтва, які знайшли своє втілення в меблях греків та римлян.
Одяг:
Український національний одяг також мав вплив на давньогрецьку та римську моду. Українські вишиванки, народні вбрання та викрійки знайшли своє відображення у вбранні греків та римлян. Наприклад, традиційні грецькі туніки та римські тоги були схожі на українські сорочки та вишиванки з довгими рукавами. Українські візерунки та вишивка також інспірували дизайнерів одягу тих часів.
Їжа:
Українська кухня мала значний вплив на кулінарну традицію греків та римлян. Використання різноманітних зернових культур, таких як пшениця, ячмінь та кукурудза, було спільним для обох культур. Українські страви, такі як борщ, вареники та ковбаса, також мали вплив на гастрономію давньої Греції та Риму. Наприклад, римські десерти на основі меду та горіхів можуть бути відстежені до українських традицій використання меду та горіхів у стравах.
Висновок:
Вплив української культури на будівлі, меблі, одяг та їжу давніх греків та римлян був помітним. Українські архітектурні стилі та техніки будівництва, різьблені меблі, традиційний одяг та кулінарні прийоми знайшли своє втілення у творчості та житті цих цивілізацій. Ця взаємодія свідчить про багатство і розмаїття культурного спадку, який переходить від покоління до покоління, і нагадує нам про значимість культур.
В конце 1840-х гг. на бывших двух участках генерал-майорши Чаликовой и купца Бутена располагалось несколько мелких зданий, принадлежавших Инцелю, Иогансену, Мейеру и др. В 1863-1875 гг. дом принадлежл Н. М. Гартингу, затем С. Е. Штейн. В 1880-х гг. - С. Ф. Радкович, позже - О. Ф. Абрамову. Доходный дом, построенный в 1911-1913 гг. арх.-худ. Сонгайло М. А., принадлежал супруге адвоката Нежинской Ларисе Ивановне (А. И. ?) Пятиэтажный жилой дом с мансардным и полуподвальным этажами. Фасад оформлен в египетском стиле.Над боковыми входами, обрамленными фигурами египтян (фараонов?), расположены прямоугольные эркеры. В центральной части фасада между окнами размещены 8 массивных полуколонн, каждая из которых завершается тремя масками - головами египтянок.Оконные наличники и рельефы на стенах выполнены также в египетском стиле. Фото - Mary, 2008.
До конца 1540-х годов русская политика по отношению к Казанскому ханству не имела территориально-завоевательного характера. В конце 40-х годов русское правительство приходит к мысли о включении Казанского ханства в состав русского государства. Корни завоевательных замыслов против Казани таились в сфере религиозного фанатизма. Духовенство, бывшее самой образованной частью русского общества, тяжелее всего переживало гнет татарского ига и больше всего скорбело о нем в проповедях, поучениях, летописях, житиях и прочих произведениях своей мысли, несмотря на то, что в материальном отношении духовенству жилось при татарах сравнительно легко. Для духовенства казанцы были теми же ненавистными "безбожными", "погаными" татарами, которые наложили на русских татарское иго, и как только русский народ почувствовал свою силу, в среде духовенства возникла мысль о мести и о борьбе с иноверцами-мусульманами. Поэтому не удивительно, что первый открытый намек на завоевательную политику послышался из уст главы русского духовенства, митрополита Даниила, который в 1523 году сказал, что "великий князь всю землю казанскую возьмет". Русское правительство прислушалось к тому, что ему было подсказано духовенством, и через 25 лет эти слова стали очередной программой русской политики. Цитата: "…Макарей митрополит да владыка Крутицкий Савва с своим собором приехали в Володимер, и царя великого князя Ивана Васильевича митрополит благословил на земское дело итти, на клятвопреступников Казанцев… " (Царственная книга) К 1547-1549 годам относятся политические проекты Ивана Пересветова, которые легли в основу государственной деятельности Ивана IV. В области внешней политики И. Пересветов, тесно связанный с правительством митрополита Макария, требовал завоеваний. Казанское царство казалось Пересветову "подрайскою землицей, всем угодною", и он весьма цинически заявляет, что "таковую землицу угодную" следовало бы завоевать, даже если бы она с Русью "и в дружбе была". А так как казанцы, кроме того, и беспокоили Русь, то значит, и предлог есть отличный, чтобы с ними расправиться. Писатель XVI в. за 300 лет безжалостно разбил ту, хорошо нам знакомую, историческую схему, которая из интересов государственной обороны делала движущую пружину всей московской политики: уже для Пересветова эта "государственная оборона" была просто хорошим предлогом, чтобы захватить "вельми угодные" земли". Завоевательная политика была результатом совпадения интересов дворян-помещиков, духовенства и торгово-промышленного капитала. Эта политика была впервые сформулирована И. Переесветовым, на долю которого выпадает честь считаться изобретателем русского империализма, осуществление же этой программы было проведено в жизнь правительством митрополита Макария. Руководитель правительства - фанатик, в 1536 году крестивший в Новгороде и Пскове татарок, сидевших в тюрьме, консерватор, председательствовавший на Стоглавом соборе, который укрепил реакционное направление в русской церкви, патриот, провозгласивший русского государя царем, пошел навстречу завоевательным проектам, автор которых совсем не был фанатиком, и программа И. Пересветова была принята правительством митрополита Макария, как в общем, так и в деталях. Трудно поэтому смотреть на челобитные И. С. Пересветова только как на памфлет - как думают обыкновенно: серьезность, с которой отнеслось правительство к этим проектам заставляет видеть в них не памфлет, а деловую программу. А Астраханское Ханство Иваном Грозным завоевано не было, ибо сдалось без сопротивления. На этом фоне празднование, например, башкирами 450-летия «добровольного вхождения» выглядит по меньшей мере смешно… ибо не добровольно это было…
Доповідь про вплив української культури на будівлі, меблі, одяг та їжу давніх греків та римлян.
Вступ:
Історія нашої культури багата на взаємодію з іншими народами та цивілізаціями. У цій доповіді розглянемо вплив українських традицій на будівлі, меблі, одяг та їжу давніх греків та римлян. Ця взаємодія була можливою завдяки активним торговим зв'язкам та культурним обміном між цими народами.
Будівлі:
Українські архітектурні стилі та техніки будівництва мали великий вплив на грецьку та римську архітектуру. Наприклад, відомі столиці давньої України, такі як Київ та Харків, відзначалися високими храмами з використанням великих каменів та колон. Грецькі та римські архітекти запозичували ці ідеї та техніки і втілювали їх у своїх будівлях, зокрема у великих храмах, фортах та амфітеатрах.
Меблі:
Українські меблі також мали вплив на дизайн і мистецтво меблів давніх греків та римлян. Українські різьблені столи, шафи та скрині знаходили своє втілення у вишуканих меблях тих часів. Геометричні візерунки, викладені дерев'яні елементи та зображення звірів були типовими ознаками українського меблевого мистецтва, які знайшли своє втілення в меблях греків та римлян.
Одяг:
Український національний одяг також мав вплив на давньогрецьку та римську моду. Українські вишиванки, народні вбрання та викрійки знайшли своє відображення у вбранні греків та римлян. Наприклад, традиційні грецькі туніки та римські тоги були схожі на українські сорочки та вишиванки з довгими рукавами. Українські візерунки та вишивка також інспірували дизайнерів одягу тих часів.
Їжа:
Українська кухня мала значний вплив на кулінарну традицію греків та римлян. Використання різноманітних зернових культур, таких як пшениця, ячмінь та кукурудза, було спільним для обох культур. Українські страви, такі як борщ, вареники та ковбаса, також мали вплив на гастрономію давньої Греції та Риму. Наприклад, римські десерти на основі меду та горіхів можуть бути відстежені до українських традицій використання меду та горіхів у стравах.
Висновок:
Вплив української культури на будівлі, меблі, одяг та їжу давніх греків та римлян був помітним. Українські архітектурні стилі та техніки будівництва, різьблені меблі, традиційний одяг та кулінарні прийоми знайшли своє втілення у творчості та житті цих цивілізацій. Ця взаємодія свідчить про багатство і розмаїття культурного спадку, який переходить від покоління до покоління, і нагадує нам про значимість культур.