Більшість американських діячів часів війни за незалежність вважали невід’ємними права людини на життя, свободу, власність.
Право на життя означає гарантовану державою можливість не побоюватися насильницької смерті.Видатні американські діячі були добре знайомі з історією різних держав, тому їх надзвичайно цікавила республіканська форма правління в Стародавньому Римі. За такого правління повноваження уряду походять від народу. Він обирає керівників, які займають певні посади та чиновників, що їх обслуговують.
Засновники США вважали, що республіка здатна забезпечити передумови для справедливості суспільного блага, свободи та процвітання громадян.
Відповідно до прийнятої Конституції в США встановлювалася сильна центральна (федеральна) влада. Штати могли самостійно розв’язувати внутрішні питання, але фінанси, армія та зовнішня політика перебували в руках федеральної влади. За Конституцією Сполучені Штати Америки ставали федеративною республікою: федеративною — тому що складалися з рівноправних штатів, і республікою — тому що вищі посади в державі були виборними.Вищою законодавчою владою в США був Конгрес, що складався з двох палат: верхньої — сенату й нижньої — палати представників. Депутатів палати представників обирали всі, хто був наділений правом голосу. Сенат був створений на вимогу малонаселених штатів для дотримання рівності між штатами. Від кожного штату до Сенату входило по два сенатори. Сенат затверджував закони, прийняті палатою представників, і міг контролювати її діяльність.
Головою виконавчої влади був президент, який обирався на чотири роки. Президент США мав дуже великі повноваження: керував урядом, армією, міг скасовувати закони, прийняті Конгресом.
Владу Конгресу й президента мала обмежувати вища судова влада — Верховний суд, склад якого формував президент за згодою Конгресу. Через те що суддів призначали довічно, вважалося, що вони можуть виступити і проти президента, і проти Конгресу, якщо ті порушать закон. Верховний суд мав право скасовувати вже затверджені президентом закони.
Більшість американських діячів часів війни за незалежність вважали невід’ємними права людини на життя, свободу, власність.
Право на життя означає гарантовану державою можливість не побоюватися насильницької смерті.Видатні американські діячі були добре знайомі з історією різних держав, тому їх надзвичайно цікавила республіканська форма правління в Стародавньому Римі. За такого правління повноваження уряду походять від народу. Він обирає керівників, які займають певні посади та чиновників, що їх обслуговують.
Засновники США вважали, що республіка здатна забезпечити передумови для справедливості суспільного блага, свободи та процвітання громадян.
Відповідно до прийнятої Конституції в США встановлювалася сильна центральна (федеральна) влада. Штати могли самостійно розв’язувати внутрішні питання, але фінанси, армія та зовнішня політика перебували в руках федеральної влади. За Конституцією Сполучені Штати Америки ставали федеративною республікою: федеративною — тому що складалися з рівноправних штатів, і республікою — тому що вищі посади в державі були виборними.Вищою законодавчою владою в США був Конгрес, що складався з двох палат: верхньої — сенату й нижньої — палати представників. Депутатів палати представників обирали всі, хто був наділений правом голосу. Сенат був створений на вимогу малонаселених штатів для дотримання рівності між штатами. Від кожного штату до Сенату входило по два сенатори. Сенат затверджував закони, прийняті палатою представників, і міг контролювати її діяльність.
Головою виконавчої влади був президент, який обирався на чотири роки. Президент США мав дуже великі повноваження: керував урядом, армією, міг скасовувати закони, прийняті Конгресом.
Владу Конгресу й президента мала обмежувати вища судова влада — Верховний суд, склад якого формував президент за згодою Конгресу. Через те що суддів призначали довічно, вважалося, що вони можуть виступити і проти президента, і проти Конгресу, якщо ті порушать закон. Верховний суд мав право скасовувати вже затверджені президентом закони.
Давньоримська цивілізація залишила надзвичайно впливовий слід у багатьох аспектах сучасного світу. Ось декілька звичаїв та традицій, успадкованих від Давнього Риму:
1. Правова система: Римське право вважається одним з найважливіших спадщин римлян. Багато принципів і понять, які були розроблені в Римській імперії, стали основою сучасного правового устрою багатьох країн. Принципи рівності перед законом, право на захист і доказування вини, відповідальність за злочини - усе це має свої коріння в римському праві.
2. Римська архітектура: Давньоримські архітектурні стилі та техніки будівництва були революційними для свого часу. Римські інженери впроваджували арки, куполи, амфітеатри та акведуки, що стали основою для багатьох знакових будівель у сучасному світі. Наприклад, колізей у Римі, визнаний одним з нових світових чудес, є свідченням впливу римської архітектури.
3. Мова: Латина, мова Давнього Риму, має величезний вплив на сучасні європейські мови. Багато лексичних одиниць, фраз та словосполучень латинського походження використовуються в медицині, науковому письмі, юридичних термінах та інших сферах життя.
4. Академічна система: Римляни знали цінність освіти, і їхня система навчання мала великий вплив на сучасні університети. Римські школи та навчальні заклади пропагували широкий спектр дисциплін, в
ключаючи мови, математику, філософію та юриспруденцію. Багато з цих принципів і структур навчання пережили століття та втілені в сучасних освітніх установах.
5. Інфраструктура: Римські інженерні досягнення включали в себе будівництво доріг, мостів та водопроводів. Вони створили мережу доріг, таких як Апієва дорога, яка сприяла зручному сполученню різних частин імперії. Багато з цих доріг і мостів були використані та розширені у подальші століття, що відобразилося в сучасній інфраструктурі багатьох країн.
Це лише кілька прикладів звичаїв та традицій, які були успадковані від Давнього Риму і мають великий вплив на сучасну цивілізацію.
Объяснение: