Галицько-Волинська держава, також відома як Руська королівська земля, була одним з важливих політичних утворень на території сучасної України в період з 1199 до 1340 року. Ця держава мала значення в історії України з декількох причин:
Формування українського політичного простору: Галицько-Волинська держава включала в себе значну частину Західної України і Північної Волинії. Це сприяло формуванню території, яка згодом стала складовою сучасної України.
Розвиток культури і освіти: В Галицько-Волинській державі існували впливові культурні центри, такі як Галицька та Волинська митрополії, де розквітала література, мистецтво та освіта. Було створено перші писемні пам'ятки на українській мові, зокрема Галицькі літописи.
Зовнішні впливи і дипломатичні зв'язки: Галицько-Волинська держава взаємодіяла з іншими сусідніми князівствами, включаючи Польське королівство, Угорщину та Литовське князівство. Це призвело до формування складних політичних відносин та впливу зовнішніх сил на українських князів.
Битва на Калкі: Однією з найважливіших подій у історії Галицько-Волинської держави була Битва на Калкі в 1223 році. Українські та київські війська зустрілися з монгольськими загарбниками. В результаті поразки українських військ монголи ввели свою владу на територію України, що мало визначальний вплив на подальшу історію регіону.
Галицько-Волинська держава внесла значний внесок у формування української національної та культурної ідентичності, а також у взаємодію з іншими політичними сутностями того часу.
Русские князья Игорь Рюрикович и Святослав Игоревич были прежде всего военными предводителями. В их правление сформировалось мощное военно-политическое образование мобилизовать десятки тысяч человек и вести длительную войну. Однако тот факт, что Святослав всерьёз рассматривал вопрос о переносе столицы из Киева в Переяславец, говорит о том, что связь дружины со страной, во главе которой она стояла, была ещё недостаточно прочной.
Владимир Святославич (978 - 1015 г.г.)
Исследователь русского средневековьях А.А. Шахматов назвал князя Владимира «настоящим основателем» Древнерусского государства.
Во-первых, при Владимире закончился процесс объединения русских земель под властью Киева. Так ещё до своего восхождения на престол Владимир подчинил Полоцк (территория современной Белоруссии). В результате походов 981 и 992 годов были подчинены западные территории современной Украины.
Во-вторых, во время Владимира произошло реальное слияние всех земель в единое целое: произошли качественные изменения в отношениях между Киевом и подчиненными землями.
Населе́ние Росси́йской импе́рии на момент её провозглашения и в течение всего двухвекового периода её существования было многонациональным, хотя ядро населения империи, именуемое титульной нацией, составляли великороссы (русские), национальная идентичность которых сформировалась в среде восточнославянского населения Древнерусского государства в XIV — XVI веках, проживавшего на территориях, вошедших в указанный период в состав Русского государства.
Практически все народы страны занимались в основном сельским хозяйством, некоторые вели кочевую жизнь. Тем не менее доля городского населения постоянно росла, особенно быстро в конце XIX — начале XX веков.
Зберегла від завоювання і асиміляції південну і західну гілки східних слов'ян. Сприяла їх консолідації та усвідомленню власної самобутності. Стала новим після занепаду Київської Русі центром політичного та економічного життя, який забезпечував високий розвиток українських земель.