М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации
vika16122004
vika16122004
13.04.2023 22:54 •  История

Что имеют в виду преподаватели юридического факультета парижского университета "начальными знаниями? "

👇
Ответ:
viktoriyayudin
viktoriyayudin
13.04.2023
Базовые знания.(Ты до конца дописывай, а то тебя сразу и не понять)
4,8(3 оценок)
Открыть все ответы
Ответ:
Выдающиеся достижения арабских завоевателей в культурной и научной областях объясняются различными причинами. Наиболее существенные из них - интерес и терпимость к культурам захваченных ими обширных территорий, уважение к научным исследованиям, стремление к знаниям. В то время как апостол Павел с упреком во своих христианских братьев: "Не обратил ли бог мудрость мира сего в безумие" - и в то время как еще в 1209 году синод в Париже запретил монахам заниматься изучением естественнонаучных книг, Коран советовал искать знаний с колыбели до могилы и учил, что обучение наукам молитве подобно. В то время как патриарх Александрийский велел закрыть всемирно известную библиотеку, изгнать ее ученых, а книги сжечь, у арабов приобретение книг стало страстью, а обладание ими - символом общественного положения. По всему миру разъезжали агенты арабов, имея при себе громадные суммы денег, чтобы закупить наиболее ценные сочинения. Книги взыскивались с побежденных в качестве военной контрибуции. Книги собирались как музейные экспонаты, но гораздо важнее то, что их переводили. Переписчики, переплетчики и прежде всего переводчики принадлежали к самым уважаемым и самым высокооплачиваемым подданным государства. Халифы ценили переведенные с иностранных языков книги на вес золота. В больших городах создавались специальные ведомства переводов. Одним первых указов Омейядов был указ о постройке бумажной фабрики. Принц Омейядов Халид бен-Джезид, который чувствовал себя обойденным в престолонаследовании, сконцентрировал свои средства и честолюбие на том, чтобы развитию науки и культуры: он стал первым меценатом средневековья, щедрым заказчиком переводов и исследовании. 
         В то время как умение читать и писать ограничивалось в Европе небольшим кругом монахов и других духовных лиц и когда Карл Великий уже в преклонном возрасте пытался овладеть этим искусством, в каждой из многочисленных мечетей арабского государства была создана школа Корана, а большие мечети сами превратились в университеты, где знаменитейшие ученые состязались друг с другом в искусстве излагать свои познания перед заинтересованными слушателями и в диспутах с коллегами. 
         После того как знания арабов обогатились знаниями прежде всего античного мира и византийской эпохи, начался следующий этап - собственного получения и переработки знаний и совершенствования. Ни в коем случае не следует, как это иногда пытаются делать запутавшиеся в европейском высокомерии историки, умалять значения арабов в сохранении ценностей античного мира для культуры человечества, и в том, что эти сокровища для нас не потеряны,- огромная заслуга арабских ученых. Бесчисленное множество выдающихся ученых, вышедших из арабских школ, скоро приступили, опираясь на приобретенные знания, к собственным исследованиям, изысканиям и публикациям своих произведений. Уже примерно в 1000 году книготорговец Ибн ан-Надим смог издать десятитомный "Каталог знаний", содержащий все доступные ему арабские публикации. 
         Особенно велик вклад, внесенный арабоязычными народами в области естественнонаучных и точных дисциплин, прежде всего в математике. 
4,8(86 оценок)
Ответ:
pe4enel
pe4enel
13.04.2023

З припиненням династії Романовичів Галицько-Волинська держава поступово занепадає. У 1325 р. володарем Галицько-Волинської держави було обрано 14-річного княжича Болеслава. Він прийняв православ'я та ім'я Юрія II Болеслав. Певний час він, незважаючи на польське походження, воював з Польщею за раніше захоплені нею українські землі. Правда, його зусилля були безуспішними й призвели лише до створення антиукраїнського польсько-угорського союзу.

Юрій ІІ не став маріонеткою в руках бояр, а проводив самостійну внутрішню і зовнішню політику. Проте апогей свого розвитку Галицько-Волинська держава вже пройшла. Період правління Юрія II став поступовим занепадом Галицько-Волинського князівства: посилився ординський вплив, безуспішною була боротьба з Польщею за Люблінську землю, міста дедалі більше контролювалися іноземними купцями та ремісниками, національна знать відійшла від адміністративної влади, місцеве населення наверталося до католицизму.Масове невдоволення народу політикою Юрія II дало підставу боярам не тільки для антикнязівської агітації, а й для активних насильницьких дій. Внаслідок боярської Юрія II Болеслава було отруєно. Після цієї події зберегти єдність колись могутнього Галицько-Волинського князівства вже не вдалося. Протягом короткого часу держава занепала та розчленувалася, її землі опинилися під владою чужоземців: Галичина — під Польщею, Волинь — під Литвою, Буковина — у складі Молдавського князівства.

Отже, в сер. XIV ст. Галицько-Волинська держава перестає існувати. Серед причин її занепаду були: монголо-татарське іго, деструктивна політика боярської олігархії, припинення княжої династії, агресія з боку Польщі, Угорщини, Литви.

Історичне значення Галицько-Волинської держави в історії Європи у ХІІ – першій половині ІVст. полягає в тому, що вона захистила Європу від азіатських орд;

25. Початок, основні етапи та наслідки захоплення Литвою територій давньоруських удільних князівств. Роль і місце в Литовській державі українськиї земель.

Протягом ХІV століття велика частина території колишньої Київської держави – спочатку Берестейщина, Пінщина, потім Волинь, Чернігово-Сіверщина, Київ і Поділля перейшли під владу Литовського князівства.

І етап — «оксамитове» литовське проникнення. Литовське князівство розпочало своє проникнення на Русь ще за часів Міндовга. Головним об'єктом тоді стали західноруські (білоруські) землі. У часи наступника Міндовга — Гедиміна — почалося включення до складу Литовського князівства південно-західних руських (українських) земель. Внаслідок польсько-угорсько-литовського протистояння в боротьбі за галицько-волинську спадщину Польща отримує Галичину, Литва — Волинь.

II етап — «ослов'янення» литовських правителів. Збереглася стара система управління, у якій лише руська князівська династія Рюриковичів поступилася місцем литовській Гедиміновичів. Створюється ілюзія продовження давньоруської державності. Починаючи з правління Ягайла у Литовській державі дедалі більше набирають силу тенденції централізму, а 1385 р. між Литвою та Польщею укладено Кревську унію, яка докорінно змінює становище південно-західних руських земель.

III етап — втрата українськими землями залишків автономії. У 1385 р. було укладено Кревську унію, суттю якої була інкорпорація Великого князівства Литовського до складу Польської держави. політика зумовила швидку появу опозиції, яку очолив князь Вітовт. У1392 р. був визнаний довічним правителем Литовського князівства. Намагаючись зміцнити внутрішню політичну єдність власної держави, максимально централізувати управління, переходить до ліквідації південно-західних руських удільних князівств , внаслідок цього посилюється соціальний гніт і зводиться нанівець колишня автономія українських земель.

IV етап— посилення литовсько-російської боротьби за право бути центром «збирання земель Русі». Намагаючись максимально сконцентрувати сили проти своїх зовнішніх ворогів, Польща і Литва 1569 р. укладають Люблінську унію. Утворюється нова держава — Річ Посполита. З цього моменту українські землі опиняються у складі Польщі.

Отже, перебування українських земель у складі Великого князівства Литовського тривало декілька віків. У середині XIV ст. розпочалося м'яке, «оксамитове», але досить активне литовське проникнення у землі колишньої Київської Русі. У цей час Литва намагалася толерантно ставитись до місцевого населення, органічно сприймати його традиції та досвід. Після укладення Кревської унії (1385) українські землі остаточно втрачають залишки автономії, а з 1480 р. потрапляють в епіцентр московсько-литовського протистояння. Після утворення Речі Посполитої (1569) вони стають частиною Польщі, що призводить до ополячення та окатоличення українського люду.

4,7(95 оценок)
Новые ответы от MOGZ: История
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ