У 80 – 90 – ті роки провідне місце в образотворчому мистецтві займає українська школа пейзажного живопису – В. Орловський ("Сінокіс”), С.Святославський, І.Похитонов, П.Левченко ("Село взимку”), С. Васильківський ("Козача левада”). Був відомим художник І.Труш – він написав серію портретів видатних діячів української культури: портрети І.Франка, Л.Українки, В.Стефаника, М.Лисенка.
Український монументальний живопис був представлений роботами Й.Бокшай (розписи інтер’єра палацу митрополита у Чернівцях), М.Врубеля (реставрація фресок у Кирилівській церкві), С.Васильківського та В.Кричевського (розпис будинку Земства у Полтаві), М.Лимоненка (розпис Володимирського собору Києва) тощо.
Свій внесок у національно-культурне відродження України зробили представники архітектури, образотворчого мистецтва та музики. Так, зокрема, художник Карл Брюллов (1799—1852) виховав багато українських майстрів, серед яких були Іван Сошенко, Аполлон Мокрицький, Тарас Шевченко та ін. Завдяки К. Брюллову з кріпацтва було викуплено Т. Шевченка.
У другій половині XIX ст. в українському образотворчому мистецтві поширились принципи реалізму та народності, їх утвердженню та посиленню демократичних тенденцій у живописі сприяло виникнення 1870 р. у Петербурзі Товариства пересувних художніх виставок, до складу якого, крім блискучих живописців Росії (В. Перова, В. Васнецова, І. Шишкіна та ін.), входили і талановиті українські художники (М. Пимоненко, О. Мурашко, К. Костанді та ін.).
Український живопис цієї доби представлений різними жанрами. Пореформена демократизація суспільства сприяла активному розвитку побутового жанру, представниками якого були Л. Жемчужніков, І. Соколов, К. Трутовський, М. Кузнецов, К. Костанді та ін. Вони не тільки збагатили цей жанр новою тематикою та сюжетами, а, передаючи глибину наростаючих соціальних контрастів, надали йому більшого соціального звучання.
Пимоненко виконав дві картини - "В похід" та "Повернення з походу". Сюжетом для першої, напевно, послужила українська пісня "Засвіт встали козаченьки", авторство якої приписується легендарній Марусі Чурай. На картині зображена сцена прощання рідних і односельчан з козаками, які зібралися в похід.
У пейзажному жанрі плідно працювали С Світославський, Г. Світлицький, І. Похитонов, Г. Ладиженський та ін. «Шукачем сонця», майстром сонячного пейзажу називали В. Орловського, автора неповторних своєю виразністю картин — «Сінокіс», «Жнива», «Хати в літній день».
Менш поширеним був портретний живопис, хоча в цьому жанрі працювали відомі майстри М. Пимоненко, К. Костанді, Є. Буковецький, С. Васильківський. У західноукраїнських землях у побутовому жанрі творили Є. Максимович, Е. Бучевський, у пейзажному — Т. Романчук, А. Монастирський, А. Кохановська, жанром портрету оволодівали К. Устиянович, Т. Копистецький, Ю. Пигуляк, у історичному жанрі вагомим був творчий доробок М. Івасюка.
Объяснение:
Основные направления внешней политики Николая Первого (1825 - 1855 гг.):
- стремление России к продолжению гегемонистской политики в Европе (подавление польского восстания 1830 - 1831 гг.; подавление венгерской революции 1849 г.). Россия - "жандарм Европы".
- расширение геополитического пространства на Кавказе (Русско-иранская война 1826 - 1828 гг.; Кавказская война 1817 - 1864 гг.);
- борьба за разрешение восточного вопроса. Соперничество стран из-за влияния на Балканах и Ближнем Востоке в связи с упадком Османской империи (Русско-турецкая война 1828 - 1829 гг.; Восточная (Крымская) война 1853 - 1856 гг.)
Этапы Крымской войны 1853 - 1856 гг.:
- октябрь 1853 г. - апрель 1854 г. Противник России - Турция. Основные события: военные действия на Дунайском и Кавказском фронтах. Синопское сражение.
- апрель 1854 г. - февраль 1856 г. Противники России - Турция, Франция, Англия, Сардинское королевство. Основные события: нападение союзников на Одессу, Соловецкий монастырь, Аландские острова, Петропавловск-Камчатский. Высадка союзников в Крыму, героическая оборона Севастополя.
Итогом Крымской войны стало заключение Парижского мирного договора (6 марта 1856 г.), который предусматривал возврат России Севастополя в обмен на турецкую крепость Каре; отказ России от протектората над Дунайскими княжествами и передачу земель в устье Дуная Молдавии; объявление Чёрного моря нейтральным, что лишало Россию и Турцию возможности иметь здесь военный флот и береговые укрепления.
Поражение России в Восточной (Крымской) войне сильно подорвало международный авторитет страны.
Кавказская война( 1817-1864 )
названия букв оттуда:
алеф - альфа
бет - бета
гимель - гамма
и т. д.