Как была организована жизнь на Крите
По преданию во главе критского государства стоял один правитель, который каждые восемь лет давал отчет богам о том, как он правил. Правители Крита были могущественны. Жители острова и городов на побережье Пелопоннеса платили им дань. По приказу правителей велся строгий учет всех доходов. При раскопках на Крите ученые нашли множество глиняных табличек с записями, кто и сколько уплатил в царскую казну.
На Крите был сильный флот. Он не только защищал подходы к острову, но и давал возможность быстро передвигаться по морям. На стенах Кносского дворца нет росписей с изображениями битв и побед. Это говорит о том, что жители Крита не вели сухопутных войн. Такой вывод подтверждается и тем, что вокруг критских дворцов нет крепостных стен. Это значит, что никто не пытался нападать на них, поэтому не было необходимости возводить оборонительные сооружения. Свое могущество Крит утратил, когда около 1500 года до н. э. произошло грандиозное извержение вулкана на острове Санторин, уничтожившее критский флот и сопровождавшееся землетрясениями, разрушившими великолепные дворцы.
Древние Микены
От древнейших времен в Греции остались стены городов, в которых жили ахейцы, одно из древнегреческих племен. В Микенах, крупнейшем центре ахейцев, были сделаны удивительные археологические находки. Города и поселения на материке, в отличие от критских, нуждались в защитных сооружениях, поэтому вокруг Микен были возведены высокие неприступные стены. Плиты, из которых строились стены, были огромными. Их размер достигал трех метров в длину и одного метра в ширину. Ахейские цари вели продолжительные войны и завоевательные походы. Но в ХН веке до н. э. они не смогли отразить нападения другого греческого племени — дорийцев. Великолепные дворцы были разрушены. Одна часть местного населения смешалась с завоевателями, а другая - ушла в труднодоступные горные районы, не привлекшие внимания врагов. Дорийцы, расселившиеся на Балканском полуострове, принесли с собой умение делать железное оружие.
Дорогое оружие, боевые колесницы и украшения выделяли микенских царей и их дружинников из массы рядового населения. Ещё резче социальное неравенство выступает в характере жилищ. В то время как масса населения ютилась по убогим лачугам, цари жили в обширных укреплённых дворцах.
Объяснение:
У Індостані, починаючи з 11-ого століття і по 1857-ий рік, існували тюркські султанати, першим з яких стало Газневідское держава. А найвідомішим з них стала Імперія великих моголів, епоха процвітання якої припадає на період правління шаха Бабура і його сина Джінхангіра. Період султанатов завершився в Індостані в 1857 році після того, як останній правитель імперії Бахадир-шах зазнав поразки в битві з англійцями.
Відомо, що султани Османської імперії та Індії підтримували близькі стосунки. Після вигнання імператорської сім'ї з Туреччини, деякі османські принцеси вийшли заміж за індійських принців
Знайомство Індостану (Індії, Пакистану, Бангладеш) з ісламом доводиться на часи праведного халіфа Умара. Директор Дослідницького центру Mashreq в Нью-Делі доктор наук Омаірі Анас, який взяв участь в моїй програмі «Погляд на світ» на радіо «Голос Туреччини», розповів, що іслам з'явився в Індії за рахунок трьох факторів.
Першим з яких стали торговці-мусульмани , які сумлінно вели свої справи і користувалися великою довірою, сприяючи поширенню ісламу на півострові.
Другим фактором, що послужило поширенню в Центральній Азії ісламу, стали послідовники суфізму. За словами доктора наук Анаса, Мевляна Джеляледдін Румі був добре відомий на півострові. Якщо індійські мусульмани, і особливо суфії, приїжджають до Туреччини, вони обов'язково відвідують Коньї, розповів він. На його думку, Мевляна може стати дуже важливим мостом між двома країнами. Можливо, його вплив Мевляни ще обумовлено тим, що він є уродженцем міста Балх афганського району Хорасан, який розташований недалеко від Індії. Життєвий шлях Мевляни насправді простягається від цього регіону до Анатолії, а його ідеї подібні мосту, який виходить за рамки історії та об'єднуючого віддалені куточки, країни і людей всіх періодів.
Третім фактором послужило мусульманське правління, яке тривало тут протягом кількох століть. Мусульманське тюркське правління встановилося в Індії в 11-му столітті. Подібно Османської імперії і Аль-Андалусії, вони правили, проявляючи високу толерантність і повагу до відмінностей в культурі і віросповідання, традицій і культури місцевого населення.
Вихідцями з Індостану стало велике число мусульманських вчених. Досить згадати автора «Мактубат Раббані» Ахмада Сірхінда (1564-1624), автора «Сунан ат-Тірмізі» Абу ат-Тірмізі (1602-1662) і автора твору «Що втратив світ через відходу мусульман від ісламу» Абуль Хасана аль-Натисни (1914-1999).
Після британської окупації ісламське минуле Індії простежується все слабше, а потім повністю віддається забуттю. Можна сказати, що причинами цього стали як окупаційна політика, так і прагнення Індії, Пакистану і Бангладеш в процесі становлення державності створити національну історію.
На сьогоднішній день Індія - друга країна в світі після Індонезії за чисельністю мусульманського населення, яке становить понад 200 млн. Тим часом число мусульман в Індостані наближається до 600 млн осіб. Загальне населення Індії при цьому обчислюється 1,3 млрд. Чоловік. Положення мусульман в Індії в даний час, на жаль, не радує. Так, все більше наростає тиск на мусульман в штаті Ассам.
Объяснение:
