2)Останній похід Русі на Візантію був викликаний ворожим ставленням до Русі імператора Візантії Костянтина IX Мономаха. Руське військо очолили син великого князя Ярослава новгородський князь Володимир Ярославич та воєвода Вишата. Руські і візантійські джерела по-різному оповідають про перебіг подій. Згідно з літописами, руський флот було потоплено штормом, а ті, хто врятувався на суходолі, були схоплені греками, осліплені та ще 3 роки поневірялися в неволі. Візантійські джерела розповідають, що приводом для війни була загибель знатного руса в Константинополі, та про битву на морі, в якій не буря, а візантійський флот розтрощив нападників.
Зазнавши поразки, київський князь Ярослав Мудрий змусив дипломатичними засобами імперію піти на почесний для Русі мир. Щоб задобрити київського князя Ярослава Мудрого, візантійський імператор Костянтин IX Мономах видав свою непорфирородну (народжену до того, як батько став імператором) доньку за сина київського князя — князя Всеволода Ярославича.
Досі історики розходяться із приводу кількості візантійських походів, називаючи від 6-ти до 10—12-ти. Русь завжди була наступаючою стороною. Якщо на початку руси ставили собі за мету переважно здобуття військової здобичі, то пізніше однією з головних цілей походів стало забезпечення для руських купців доступу на ринки імперії та отримання максимальних привілеїв для них. Розбудовуючи державу на теренах Східної Європи, київські князі почали дбати про встановлення постійних дипломатичних стосунків із Константинополем, що підвищувало престиж Русі й відповідало її стратегічним інтересам на південному сході. Русь прагнула вивільнити від кочовиків, які часто ставали знаряддям зовнішньої політики Візантії, торгові шляхи, що вели до Криму, Приазов'я та Закавказзя. Досягаючи воєнними засобами значного чи часткового успіху, Київська Русь у подальшому охоче йшла на переговори з імперією, щоб забезпечити досягнуте дипломатичними угодами.
Белоруссия понесла не только огромные человеческие жертвы, погибло более 2.2 млн. жителей, но и серьезные экономические потери. Белорусская ССР потеряла половину или даже больше национального богатства.
Республика первой приняла на себя удар немецкой армии и долго находилась на оккупированной гитлеровцами территории. Почти все ее города были разрушены. Почти все электростанции были разрушены.
Почти по всем показателям Беларусь была отброшена к уровню 1928 года. Поэтому первой задачей в послевоенные годы стало восстановление народного хозяйства республики.
Внимание было сконцентрировано на восстановлении промышленных предприятий машиностроения и металлообрабатывающих предприятий. Восстанавливали энергетику.
Холодная война приостановила восстановление республики, так как на преодоление монополии США во владении ядерным оружием были брошены все силы и средства. Следовало укрепить обороно СССР.
Геополитическое положение БССР изменилось. После войны Беларусь стала центром в лагере стран социалистического содружества. Теперь в приоритетах стояло развитие военно-промышленного комплекса и тяжелой промышленности.
В свою очередь такая концентрация внимания на тяжелой промышленности поставила в трудное положение приоритетные до войны отрасли народного хозяйства БССР: легкую и пищевую промышленность. Население республики было плохо обеспечено товарами народного потребления.