Сою́з Сове́тских Социалисти́ческих Респу́блик[8], также СССР, Советский Союз — государство, существовавшее с 1922 года по 1991 год на территории Восточной Европы, Северной, части Центральной и Восточной Азии. СССР занимал почти 1/6 часть обитаемой суши Земли[9]; на момент распада был самой крупной по площади страной мира. Образован на территории, которую к 1917 году занимала Российская империя без Финляндии, части Польского царства и некоторых других территорий.
Согласно Конституции 1977 года, СССР провозглашался единым союзным многонациональным[10] социалистическим[11] государством.
После Второй мировой войны СССР имел сухопутные границы с Афганистаном, Венгрией, Ираном, Китаем, КНДР (с 9 сентября 1948 года), Монголией, Норвегией,Польшей, Румынией, Турцией, Финляндией, Чехословакией и морские с США, Швецией и Японией.
СССР был образован 30 декабря 1922 года путём объединения РСФСР, Украинской ССР, Белорусской ССР и Закавказской СФСР в одно государство с единым правительством[12], столицей в Москве[13], исполнительной[14] и судебной[15] властями, законодательными[16] и правовыми[17] системами. Союзные республики (в разные годы от 4 до 16), по Конституции, считались суверенными государствами[18]; формально за каждой союзной республикой сохранялось право свободного выхода из Союза[19]. Союзная республика имела право вступать в отношения с иностранными государствами, заключать с ними договоры и обмениваться дипломатическими и консульскими представителями, участвовать в деятельности международных организаций[20]. Среди 50 стран-основателей ООН наряду с СССР были и две его союзные республики: БССР и УССР.
В 1941 году СССР вступил во Вторую мировую войну, а после победы в ней, наряду с США, был сверхдержавой[21]. Советский Союз доминировал в мировой системе социализма, а также был соучредителем ООН, постоянным членом Совета безопасности ООН с правом вето.
Процесс распада СССР характеризовался острым противостоянием между представителями центральной союзной власти и новоизбранной властью на местах (Верховные советы, президенты союзных республик). В 1989—1990 годах начался «парад суверенитетов». 17 марта 1991 года в 9 из 15 республик СССР был проведёнВсесоюзный референдум о сохранении СССР, на котором более двух третей голосовавших граждан высказались за сохранение обновлённого союза. Но послеАвгустовского путча и последовавших за ним событий сохранение СССР как государственного образования стало фактически невозможным, о чём было заявлено вСоглашении о создании Содружества Независимых Государств, подписанном 8 декабря 1991 года[22]. 26 декабря 1991 года Совет Республик Верховного Совета СССР принял декларацию о прекращении существования СССР в связи с образованием СНГ. В конце 1991 года Российская Федерация была признана государством-продолжателем[23] Союза ССР в международно-правовых отношениях[24] и заняла его место в Совете Безопасности ООН[25].
1. Упереджене ставлення:
Політична ідея винятковості малоросів, як вважає таємний радник Юзефович, є вигадкою австрійсько-польської інтриги, яку запустили у нас поляки на початку 40-х рр.
У 1861 р. почали видавати в Петербурзі Білозерський разом з Кулішем журнал “Основа”. Поява цього журналу – перший формальний прояв української пропаганди.
Заснований в Києві відділ імператорського Російського географічного товариства прихистив тих неблагонадійних і шкідливих осіб, які нині вирізняються особливою діяльністю на ниві поширення серед народу ідеї про самостійну народність малоросів.
Найголовнішими діячами відділу на терені поширення в народі хибної і шкідливої думки про самостійність малоросійської народності, мови й літератури є Чубинський і колишній доцент Київського університету Драгоманов.
...українофіли наполегливо намагаються піднести простонародну говірку Південної Росії до рівня літературної мови, перекладаючи твори російської та іноземних літератур і видаючи оригінальні твори.
З особливою увагою стежачи за напрямом усіх видань для народу малоросійською говіркою, дійшли позитивного висновку, що вся літературна діяльність так званих українофілів має кваліфікуватися як посягання на державну єдність і цілісність Росії, приховане більш-менш пристойними формами.
2. Найбільша загроза:
Дозволити створення особливої простонародної літератури українською говіркою – означало б закласти міцне підґрунтя для розвитку переконання у можливості здійснити в майбутньому, хоча, можливо, і досить віддаленому, відчуження України від Росії.
3. Докази упередженості:
Це переконання підтверджує історія одного з найбільш завзятих пропагандистів українофільства Куліша, який чи не першим заклав основу до подальшого розвитку і поширення шкідливого й безглуздого вчення про відокремлення Малоросії...
Майже одночасно з Кулішем з’явився поет Шевченко, якого прихильники Куліша, коли поет помер, намагалися щосили підняти на п’єдестал народного кумира.
