М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации
Максим7891
Максим7891
02.05.2022 02:35 •  История

Каково значение сталинградской битвы в ходе второй мировой войны?

👇
Ответ:
tolia24465
tolia24465
02.05.2022

Сталинградская битва была жестокой военной кампанией между русскими войсками и нацистской Германией и странами Оси во время Второй мировой войны.  

Битва печально известна как одно из самых больших, самых длинных и кровавых сражений в войне: с августа 1942 года по февраль 1943 года более двух миллионов военнослужащих сражались в непосредственной близости - почти два миллиона человек были убиты или ранены в ходе боевых действий, в том числе десятки тысяч российских гражданских лиц. Но Сталинградская битва повернула ход Второй мировой войны в пользу союзных сил. И в этом заключается ее основное значение.

Объяснение:

Адольф Гитлер хотел, чтобы вермахт оккупировал Сталинград, видя его ценность для пропагандистских целей, учитывая, что город носил имя Сталина. По тем же причинам русские чувствовали особую необходимость защищать его.

Когда Гитлер объявил, что после взятия Сталинграда все жители города будут убиты, а его женщины депортированы, была подготовлена почва для кровопролитной, ожесточенной битвы. Сталин приказал всем русским достаточно крепко держать винтовку, чтобы взяться за оружие в обороне города.

Потеря в Сталинграде была первой неудачей войны, которая была публично признана Гитлером. Это поставило Гитлера и державы Оси в оборону и укрепило доверие СССР, поскольку он продолжал сражаться на Восточном фронте во Второй мировой войне.

Многие историки считают, что битва под Сталинградом стала переломным моментом в конфликте. Это было начало марша к победе союзных сил России, Великобритании, Франции и США.

4,6(86 оценок)
Открыть все ответы
Ответ:
Доминат
Доминат
02.05.2022
Уже в четвертом тысячелетии до нашей эры в Египте процветали различные отрасли науки.В связи с этим возникла острая необходимость иметь собственную письменность. Древние египтяне свои мысли передавались рисунка, такие рисунки мы можем встретить на стенах египетских пирамид и храмов. Называются эти рисунки иероглифами. Папирус -это многолетняя тростниковое растение, похожее на камыш, треугольник с толстым стеблем, основание которое покрыто корой и листьями .
Всвязи с разнообразно трудовой деятельности жителей Египта появилась наука- арифметика. Одной из самых развитых наук Египте была геометрия.У древних египтян хорошо было развито наука астрономия.
4,5(21 оценок)
Ответ:
Yana20056578910
Yana20056578910
02.05.2022
Упродовж другої половини XIV - першої половини XV ст. вдосконалювалося землеробство. Поширювалося трипілля. Плуг витісняв у лісові смуги соху й рало. Селяни почали користуватися довгою косою; вирощували переважно жито, ячмінь, овес, пшеницю, гречку, горох тощо. Підвищення цін на м'ясо на європейських ринках спонукало шляхту до розведення у маєтках волів і корів; примножувалося поголів'я свиней. Розвивалися також городництво, садів ництво, бджільництво й рибальство.

Збільшувалася переробка деревини: виготовлялася велика кількість дьогтю, смоли, поташу, ванчосу (тонкі дошки). Розвинутими промислами були солеваріння (у Прикарпатті) та видобування руди (у Волині й Поліссі). Множилися ремесла. Так, на початку XVI ст. у містах налічувалося 150-200 ремісничих спеціальностей. Для регулювання виробництва і захисту власних інтересів ремісники об'єднувалися у самоврядні групи - цехи (спілки), діяльність яких визначалася спеціальними статутами. Їх очолювали старшини (цехмістри), що обиралися з-поміж найвпливо-віших майстрів. Підмайстри й учні у вирішенні цехових справ участі не брали. Перші цехи з'явилися наприкінці XIV ст. у Галичині та Закарпатті. Наприкінці XV ст. у Львові налічувалося вже 14 цехів. З цього часу вони виникають у містах Західного Поділля, Волині та Київщини. Займалися ремеслом і позацехові ремісники, котрих називали партачами.

Збільшення обсягів продукції, що виготовлялася на продаж, сприяло розвитку внутрішньої і зовнішньої торгівлі. Однак тут існували різні обмеження (купці були зобов'язані везти свої товари лише визначеними шляхами, зупинятися у містах, які мали право ведення торгівлі, продавати товари на певних умовах тощо). За кордон вивозилися полотно, шапки, хутряні вироби, холодна зброя, ювелірні прикраси, воли, зерно і т. ін. Важливими центрами торгівлі були Львів, Київ та Кам'янець-Подільський.

У другій половині ХІУ-ХУ ст галося пожвавлення еко-номічного життя, з'явилися ремісничі цехи.

Більшість сіл були невеликими. В них існувала сільська громада, що складалася переважно з дворищ (їх утворювали великі родини) або окремих  господарств - димів. Орна земля перебувала у спадковому володінні індивідуальних господарств, а луками, випасами, водоймами спільно користувалися селяни різних дворищ і димів. Очолював громаду виборний отаман; існував ісопнийі суд - суд селянського сходу. Села об'єднувалися у соціально-територіальні осередки -волості, очолювані виборними «старцями». Останні захищали інтереси селян, збирали їх на віча для розв'язання важливих питань волосного життя.

За правовим становищем селяни поділялися на похожих (вільних), котрі мали право відходу від свого володаря, та непохожих (отчичів), позбавлених такого права. До найзаможніших належали служилі селяни - слуги, котрі перебу-вали на службах, за що отримували 1-2 волоки землі й звільнялися від інших повинностей.

Вільними залишалися данники, що виплачували данину державі. Тяглові селяни за користування землею виконували відробіткову повинність (оранка поля, засівання зерна та ін.) зі своїм тяглом (робочою худобою) на користь держави чи землевласника. Серед селянства було чимало збіднілих: сусіди й підсусідки, котрі селилися при дворах заможних селян; коморники, які не мали свого житла і наймали комори; городники, що володіли тільки городами, та халупники, котрі мали лише хати. Упродовж ХІУ-ХУ ст. раби, челядь та холопи перетворювалися на залежних селян.

Селяни виплачували податки й виконували повинності. Основним державним грошовим податком у Литві був податок на військові потреби. Селяни маєтків, які належали великим землевласникам, виплачували податки натурою й грошима. Відбували й державні повинності: споруджували й ремонтували замки, зводили мости, греблі тощо. 
4,6(35 оценок)
Это интересно:
Новые ответы от MOGZ: История
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ