У 16ст. Франц- найбільш централізов держа Європи. Об‘єднання заверш у 30-х 16ст. Але збереглись пережитки – провінційні штати. Вони домовлялись з урядом про розмір податку, що падав на провінцію. Економічно Франц відставала від Голланд і Англ, але випередж Італ, Скандинав країни. Упродовж пер. пол. 16ст. за правління Франциска І(1515-1547) у Франц утверд абсол монархія. Король мав необмежену владу. Головним органом держ-управління стала Королівська рада (кілька осіб наближених до короля). Генеральні штати не збирал, що свідчило про міцну владу короля. В екстрених випадках король скликав нотаблів – призначених ним людей. Короля мав армію і розгалужений судово-адміністративний апарат. Важливу політичну роль в часи абсолютизму відігравав королівський двір. У сер 16ст. на службі у короля перебувало майже 1500 представників знатних родин. Найбільш впливовою була придвор аристократія. Принци і герцоги були губернаторами, командували армією і флотом. Від короля одержували пенсії, гроші, посади. Але феодал знать виступ за колишню самостійність. Провінційне дворянство–“дворянство шпаги”– жило за рахунок селянської плати за користув землею, нове дворянство–“люди мантії”, вихідці з буржуазії- відтісняли старе дворянство, тримали в своїх руках фінананси. Крім знаті, опорою абсолютної монархії було дворянство+постійна армія з найманців та духовенство. У 1516 Франциск І уклав у Болоньї конкордат з папою.За умовами цієї угоди, король міг призначати своїх ставлеників на церковні посади з подальшим затвердженням папою. Проте, постійні суперечності серед панівних станів і загроза народних виступів сприяли зміцненню абсолютної монархії
