Объяснение:Домінат (від лат. Dominatus - панування) - етап історії Римської імперії, коли Рим перетворився в монархію з абсолютною владою імператора. Реформи Діоклетіана. Перенесення столиці Римської імперії до Константинополя. Визнання християнства державною релігією.
Римській імперії вдається на певний час вийти зі стану кризи. Імператорська влада знову зміцнюється. З 284 до н. е. в Римі встановлюється домінат (від латин. dominus - пан). Це уже відверто монархічний лад типу східної деспотії. Рештки старих республіканських установ зникають, Сенат перетворюється усього лише на міську раду Риму. Влада домінуса вважається вищою від законів і обожествляється. Управління здійснюється на суворо централізованій основі під патронатом чиновників. Підготовка законопроектів і обговорення питань зовнішньої і внутрішньої політики виконується тепер державною Радою, яка діє при імператорі й за його дорученням. Домінус спирається на постійну армію, служба в якій вважається почесною професією. Чиновники отримують форму одягу, привілеї, пенсії. Крім військового відомства, важливе місце в державі належить і відомству фінансовому.
Реформи розпочав імператор Діоклетіан (284-305), син вільновідпущеника, проголошений військом імператором. Він провів податкову реформу. Колишні непрямі податки замінюються уніфікованим подушно-поземельним податком, який збирався натурою і був вищим. Було також здійснено монетну реформу, в обіг випущена повноцінна золота монета, поруч зі срібною і бронзовою. Едикт про тверді ціни на товари й послуги (301 р.) став першою спробою державного регулювання цін як на предмети першої необхідності, так і на оплату праці. Наприклад, гонорар адвоката був вищим за одноденну плату мідника у 15 разів.
Враховуючи сепаратистські тенденції ряду провінцій, Діоклетіан розукрупнює імперію на 101 провінцію (пізніше до 120), що об'єднані у 12 т. зв. діоцезів. Це призвело до зменшення сили й, відповідно, можливості самостійних дій управителів провінції.
З іншого боку, Діоклетіан ділить імперію на чотири частини («тетрархія») і призначає собі співправителів, два августы - для західної й східної частин імперії (імперії, у свою чергу, ділилися на дві префектури), добирали собі співправителів - двох цезарів. Тепер чотири співправителі спільно придушують спроби самозваних претендентів на престол. Кожний з них наділений найвищими повноваженнями на своїй території, але намагання стати одноосібним правителем відразу наштовхується на опір решти трьох співправителів. Цей механізм на якийсь час зупинив калейдоскопічну зміну імператорів, внутрішньо зміцнив державу, дозволив організувати відсіч варварам на кордонах імперії. Сама армія зросла приблизно на третину і була розділена на дві частини. Перша стояла на кордонах держави, друга посилалася на підкріплення туди, де виникала у цьому потреба.
У 305 р. Діоклетіан добровільно зрікся влади. І хоча формально влада передавалася його колишнім співправителям і помічникам, але відразу знайшлися нові претенденти на престол, в країні розпочалася громадянська війна. Переможцем з неї вийшов Константин Великий (313-337). Він зберігає поділ імперії на чотири частини, але ними управляють вже не співправителі, а підпорядковані одноосібному імператорові префекти. На чолі діоцезів стоять вікарії.
Особенности развития просвещения. Присоединение казахских земель к Российской империи не только положительно сказалось на социально-экономическом развитии края, но и вызвало расширение сферы образования и просвещения, придало новый оттенок местным народным обычаям и культуре.
В начале XIX в. в мектепах (школах) Казахстана преподавали шакирдам "Шаригат ул-иман” ("Правила мусульманской религии”), "Аптиек” ("Одна седьмая часть Корана”), давали другие религиозные знания. К середине века в системе мусульманского образования произошли изменения. В крупных медресе для преподавания на арабском языке стали привлекать людей с глубокими специальными знаниями.
Состоятельные родители направляли детей в медресе Бухары, Самарканда, Хивы и Ташкента для продолжения образования. Там шло обучение на арабском • языке, изучалась средневековая арабская философия. Кроме -того, обучали истории, географии, математике, другим наукам и языкам, в том числе русскому.
В связи с развитием новой системы образования в Казахстане открывались школы с русским языком обучения в Омске, Оренбурге, Семипалатинске, Уральске и других городах. Превращение крепостей и городов в центры торговых связей со Средней Азией и Восточным Туркестаном потребовало создания специальных учебных заведений по подготовке толмачей (переводчиков).
Особенно следует отметить открытую в 1789 г. Азиатскую школу. В ней готовили переводчиков и писарей из числа имущих слоев коренного населения. Выпускники школы, изучив монгольский, маньчжурский, китайский, персидский и другие языки народов Азии, составили первые группы квалифицированных специалистов.
Открытые в Омске (1813 г.) и в Оренбурге (1825 г.) поенные училища стали готовить чиновников для российской правящей администрации. В 1837 г. они были преобразованы в Сибирский кадетский корпус, а в 1844 г. — в ()ренбургский Неплюевский кадетский корпус. Хан Внутренней орды Жангир организовал школу с обучением на русском и татарском языкаж^-В этой школе, открытой в Ханской ставке в 1841 г.,/Т^улльшпреподавали на татарском языке, а русские учитёля — на русском. Школа при поддержке оренбургского/губернатора ставила цель не только дать знания казахской молодежи, но и подготовить преданных колониальной администращ и служащих для хана и Оренбургской губернской канцелярии.
Объяснение:
