Конституція Пилипа Орлика 1710 р.: загальна характеристика і значення
Конституція Пилипа Орлика — договір гетьмана Війська Запорозького Пилипа Орлика зі старшиною та козацтвом Війська (від усієї старшини та козацтва конституцію Орлика підписав кошовий отаман Кость Гордієнко), який визначав права і обов'язки усіх членів Війська. Укладений 1710 року. Затверджений шведським королем Карлом XII. Написаний латиною і староукраїнською. Складається зі вступної частини та 16 статей. За оцінкою істориків вона є однією з перших європейських конституцій нового часу.
Чинності не набула, оскільки була написана в умовах вигнання. Повна назва документа — «Договір та Встановлення прав і вольностей Війська Запорозького та всього вільного народу Малоросійського між Ясновельможним гетьманом Пилипом Орликом та між Генеральною старшиною, полковниками, а також названим Військом Запорозьким, що за давнім звичаєм і за військовими правилами схвалені обома сторонами вільним голосуванням і скріплені найяснішим гетьманом урочистою присягою». Сучасна поширена назва походить від скороченої латинської назви — Pacta et Constitutiones legum libertatumque exercitus zaporoviensis (Пакти і Конституція прав і вольностей Війська Запорозького).
У тексті документа її автори називають Українську державу Україною, Малою Руссю, Військом Запорозьким.
Вступна частина викладала історію українського народу та Війська Запорозького:
- Україна втратила свою незалежність у боротьбі з Польщею;
- Б. Хмельницький відновив незалежність;
- Московське царство порушило взяті на себе зобов'язання щодо України, тому Військо Запорозьке змушене відстоювати права українців збройним шляхом;
- І. Мазепа був захисником інтересів України, Карл XII - "покровитель і протектор України".
Основний зміст Конституції:
Україна - суверенна держава під протекторатом Швеції;
державною релігією є православ'я;
територія України складається з Чернігівського, Київського та Брацлавського воєводств;
влада поділяється на 3 гілки: законодавчу (Генеральна рада), виконавчу (гетьман і генеральна старшина) та судову (Генеральний суд);
Законодавча влада надається Генеральній Раді, що виконує роль парламенту, до якої входять генеральні старшини, цивільні полковники від міст, генеральні радники (делегати від полків з людей розважливих і заслужених), полкові старшини, сотники та представники від Запорозької Січі (стаття 6). Генеральній Раді належало працювати сесійно, тричі на рік — в січні (на Різдво Христове), квітні (на Великдень) і жовтні (на Покрову). На своїх зборах Генеральна Рада розглядає питання про безпеку держави, спільне благо, інші громадські справи, заслуховує звіти гетьмана, питання про недовіру йому, за поданням гетьмана обирає генеральну старшину.
Найвищу виконавчу владу мав гетьман, влада якого була довічною. У період між сесійними зборами Генеральної Ради виконував її повноваження. Можливості гетьмана і його владні повноваження було значно обмежені статтями 6, 7 і 8. Відповідно до цих положень гетьман не мав права розпоряджатися державним скарбом та землями, проводити власну кадрову політику, вести самостійну зовнішню політику. Йому також було заборонено створювати якусь власну адміністрацію, він не міг застосовувати покарання до винних. Для задоволення матеріальних потреб гетьманові виділялись певні рангові маєтності з чітко визначеними прибутками, проте лише на час його перебування на посаді.
уряди полковників і сотників є виборними;
передбачався соціальний захист козацьких удів та сиріт, які звільнялися від податків та повинностей.
Таким чином, Конституція П. Орлика змальовує парламентську республіку.
В с.XIV века улус Чагатая распался на два государства. В западных владениях улуса Чагатая было создано государство эмира, в восточных владениях – . Столица – . В государстве Могулистан большую роль играли эмиры из племени дулат. Глава этого племени эмир начел возводить на престол потомка Чагатая который стал первым ханом Могулистана. В 70-80 гг. XIV века правителям Могулистана пришлось вести долгую и упорную борьбу против агрессии племен . В результате этой борьбы могулы признали свою зависимость от Тимура. При хане в начале XV века Могулистан стал независимым от Тимуридов, но с востока стали нападать племена ойратов. В начале XVI века Могулистан прекратил свое существование. Причины распада: распри войны междоусобные войны племенной знати. Племена Могулистана в будущем составили основу племен в жуза казахов.
-недостаточная военная мощь России
-выход в Балтийское море нужен был для связи с Западной Европой
-отсутствие союзникой для борьбы с Османской империей
факты:
-строительство морского флота
-заключение перемирия России с Турцией
-создание Северного союза против Швеции