У країнах Латинської Америки після Другої світової війни відбулися значні зрушення. Це пояснюється тим, що країни Латинської Америки значно раніше отримали незалежність. Їм на шляху модернізації не доводилось переживати цивілізаційного шоку, як це було в країнах Африки та Азії, вони були частиною західної, європейської за походженням, цивілізації.
Коріня латиноамериканської відсталості крилось в існуванні великих земельних володінь – латифундій. Це призводило до безземелля селян, низького рівня життя, аграрного перенаселення і безробіття, низької продуктивності праці, примітивних технологій і, відповідно, до соціальної напруги. Таке суспільство не могло бути демократичним, воно трималось на насильстви
Напередодні Другої світової війни почався занепад латифундій. Після завершення війни цей процес посилився. Тривала боротьба селян примушувала уряди проводити аграрні реформи. Всі вони незалежно від масштабів підривали позиції латифундистів. Найбільшого удару завдали латифундіям зростання промисловості, формування національного капіталу і, відповідно, нової економічної еліти, для якої латифундії були уособленням старих порядків. Демографічний вибух зумовив масову урбанізацію і перенесення центру політичного життя із сільської місцевості у місто.
.Обмен продуктов был весьма незначителен. Он сводился преимущественно к торговле такими редкими, но важными в хозяйств предметами, которые могли быть добыты лишь в немногих пунктах (железо, олово, медь, соль и т. п.), а также предметами роскоши, не производившимися тогда в Европе и привозимыми с Востока (шёлковые ткани, дорогие ювелирные изделия, хорошо выделанное оружие, пряности и т. д.). Осуществлялся этот обмен главным образом странствующими купцами (византийцами, арабами, сирийцами и др.). Производство продуктов, специально рассчитанное на продажу, почти не было развито, и в обмен на привозимые купцами товары поступала лишь весьма незначительная часть продуктов земледелия.Разумеется, и в период раннего средневековья имелись города, сохранившиеся от античности или возникшие вновь и являвшиеся либо административными центрами, либо укреплёнными пунктами (крепостями — бургами), либо церковными центрами (резиденциями архиепископов, епископов и т. п.). Однако при почти безраздельном госпопстве натурального хозяйства, когда ремесленная деятельность ещё не отделилась от сельскохозяйственной, все эти города не были и не могли быть средоточием ремесла и торговли. Правда, в некоторых городах раннего средневековья уже в VIII—IX вв. развивалось ремесленное производство и имелись рынки, но это не меняло картины в целом. Создание предпосылок к отделению ремесла от сельского хозяйстваКак ни медленно шло развитие производительных сил в раннее средневековье, всё же к X—XI вв. в хозяйственной жизни Европы произошли важные изменения
У країнах Латинської Америки після Другої світової війни відбулися значні зрушення. Це пояснюється тим, що країни Латинської Америки значно раніше отримали незалежність. Їм на шляху модернізації не доводилось переживати цивілізаційного шоку, як це було в країнах Африки та Азії, вони були частиною західної, європейської за походженням, цивілізації.
Коріня латиноамериканської відсталості крилось в існуванні великих земельних володінь – латифундій. Це призводило до безземелля селян, низького рівня життя, аграрного перенаселення і безробіття, низької продуктивності праці, примітивних технологій і, відповідно, до соціальної напруги. Таке суспільство не могло бути демократичним, воно трималось на насильстви
Напередодні Другої світової війни почався занепад латифундій. Після завершення війни цей процес посилився. Тривала боротьба селян примушувала уряди проводити аграрні реформи. Всі вони незалежно від масштабів підривали позиції латифундистів. Найбільшого удару завдали латифундіям зростання промисловості, формування національного капіталу і, відповідно, нової економічної еліти, для якої латифундії були уособленням старих порядків. Демографічний вибух зумовив масову урбанізацію і перенесення центру політичного життя із сільської місцевості у місто.