У ранній Новий час значна частина людства здійснила нечуваний за значенням і важливістю стрибок у своєму розвитку, залишивши в минулому «славне» Середньовіччя. Зміни торкнулися всіх сторін організації людського суспільства та його повсякденного життя. Настав час підбивати підсумки.
Варто пригадати! 1. Які країни Західної Європи у XVIII ст. слід вважати найбільш розвинутими? 2. У чому, на ваш погляд, полягають причини відставання країн Сходу від розвинутих європейських країн? 3. Які наукові відкриття раннього Нового часу, на вашу думку, можна назвати революційними?
Світ у Новий час.
Завдяки Великим географічним відкриттям у світі майже не залишилося земель, невідомих людству. Були встановлені зв’язки між більшістю цивілізацій Європи, Азії, Африки та Америки. Проте саме в Новий час стає зрозумілим, що країни Європи випереджають інші держави за економічним розвитком та військовою міццю, тому європейці почали не тільки торгувати з іншими країнами Америки, Африки та Азії, але й захоплювати їхні землі. Уже в XVI ст. виникають перші колоніальні імперії — Іспанська та Португальська. Згодом колонії почали захоплювати інші країни Західної Європи — Англія, Франція, Нідерланди. За рахунок захоплення Сибіру значно зросли володіння Росії, яка перетворилася на найбільшу за площею державу світу. Правителі європейських держав дивилися на весь інший світ, як на власну «законну» здобич та джерело прибутку.
Молода держава Сполучених Штатів Америки, яка виникла в боротьбі з Англією, намагалася зберегти незалежність та демократичний устрій. Крім того, багато зусиль докладалося на освоєння безмежного простору земель, які в доколумбові часи належали індіанцям. Рабство й ставлення до чорношкірих рабів розкололи американське суспільство навпіл. Здавалося, що громадянська війна була неминучою.
На відміну від Європи, великі держави Сходу не брали участі в завоюванні світу. Розвиток цих країн гальмувало панування традиційних економічних відносин, релігійні забобони та необмежена влада монархів. Навіть Османська імперія, яка ще в XVII ст. становила загрозу для європейських столиць, наприкінці наступного століття вже не могла змагатися з європейськими імперіями й почала втрачати свої володіння.
Кратко:
Коринф
Подробнее:
Греческий город -- КОРИНФ .
Своего высочайшего расцвета -- КОРИНФ достигает в V в. до н. э, когда он становится
одной из трех великих держав ГРЕЧЕСКОГО мира и принимает участие во всех сражениях греков с персами на суше и на море.
После окончания греко - персидских войн и превращения других городов-государств -
Афин и Спарты в сверхдержавы, КОРИНФ начинает клониться к упадку.
Соперничающие с ним Афины господствуют на море и распоряжаются торговлей. Столкновение между двумя городами неизбежно, и Коринф становится основным зачинщиком Пелопоннесской войны, не добившись однако, несмотря на союз с победительницей Спартой, желанного господства на море.
Возвышение Спарты побуждает Коринф к установлению союза с бывшим противником Афинами и другими недовольными городами.
Он начинает Коринфскую войну (395-387 гг. до н. э) от которой также не получает никакой выгоды.
Последовавшее вскоре появление на севере Македонской державы и особенно
Филиппа 2, желавшего установить контроль над всеми греческими государствами, привело к еще большему упадку города.
После победы македонского царя при Херонее в 338 г. до н. э .и его признания верховным вождем всех греков в войне против персов на Акрокоринфе установлен македонский гарнизон.
Этот гарнизон остается здесь вплоть до 243 г. до н. э, когда стратег Ахейского союза Арат захватывает крепость и передает ее коринфянам.
С этого времени КОРИНФ -- активный член союза, а вскоре после 200 г. до н. э, т. е.
после поражения Филиппа - 5, нанесенного римлянами, становится его столицей.
С возвышением КОРИНФа -- как политического центра столкновение его со все усиливающимся Римом -- становится неизбежным.
Римский полководец -- Луций Муммий, разгромив в -- 146 г. до н э. Ахейский союз,
разрушил КОРИНФ до основания.
Эта катастрофа -- важнейший рубеж в античной истории КОРИНФа.
В течение около 100 лет -- город КОРИНФ остается лежать в развалинах.
В 44 г. до н .э. Юлий Цезарь -- начинает заново заселять Коринф, что продолжает Октавиан Август.
Честь основателя нового римского Коринфа получает род двух этих римских правителей - gens lulia Augusta, поскольку КОРИНФ -- называется с этого времени -- Colonia Laus
l u l i a -- Corinthiensis или Clara Laus lulia Corinthus или -- l u l i a Corinthus Augusta.)
Этот заново основанный город во времена Римской империи становится столицей провинции Ахайя и резиденцией римского проконсула.
Если поначалу -- город был населен римскими вольноотпущенниками из Италии,
греками, уроженцами Востока и евреями, в течение столетия в новом городе
обосновались греческие и римские купцы, о чем могут свидетельствовать обнаруженные
во время раскопок богатые великолепные дома и гробницы.
В 1 в. до н .э. КОРИНФ -- в качестве римской colonia -- и его порт Кенхреи достигают высшего расцвета.
В это время окончательно формируется Агора Коринфа, а в Кенхреях появляются портовые сооружения.
То же происходит и в другом порту города - Лехее, где обосновались на постоянное место жительства иностранные купцы.
КОСМОполитичный характер города -- официальным языком которого был греческий,
оказал влияние и на религию.
Здесь свободно отправляли самые разные культы, а на территории города возникли
храмы в честь разных богов.
В 52 г. н. э. КОРИНФ -- посетил апостол Павел, который основал значительную христианскую церковь в Кенхреях.
В 67 г. н. э . император Нерон посетил Коринф, чтобы провозгласить здесь свободу
греческих городов .
