Створення І Малоросійської колегії (І МК) у 1722 р. призвело до створення альтернативного, по суті, повновладного органу управління Гетьманщиною. Контроль за збором податків, розміщення російських залог в усіх містах і контроль їх утримання місцевим населенням, контроль за діяльністю старшини- все це знаходилось у віданні І МК. Петро І заборонив, натомість, обирати Гетьмана, через що П. Полуботок (1722-1723) був лише гетьманом наказним (тимчасовим). Відомий його конфлікт із колегією. Очільник останньої С. Вельямінов казав: "Зігну вас так, що й інші тріснуть". Поступово, упроваджено інституцію інспекторів, що мали наглядати за діяльністю старшини. Крім того, І МК напряму підпорядковувалась Сенатові. Порівнявши ці обмеження з подібними раніше прийнятими рішеннями (дозволи царя на обрання гетьмана; всі органи підпорядковувалися старшині; помірне зростання і періодичне зниження кількості залог, частковий контроль за податками до російської казни) , то можна зробити висновок:
Саме І МК поклала початок активній інкорпорації українських земель до складу Росії як рядової провінції
Загалом, можна стверджувати, що це була першопочаткова мета створення Малоросійської колегії. Однак процес цей проходив поступово через розширення повноважень останньої. Це був адміністративний орган Російської імперії в Гетьманщині, створений вперше за указом Петра І від 27 травня 1722 року.
Колегія намагалась перебрати контроль над усіма гілками влади. Це видно із її структури. До складу входили президент (бригадний), шість членів, прокурор та декілька канцлерів (до 1724 - 31, після - 62). Усі члени колегії були призначені російським імператором або керуючим сенатом з російських військових чи державних службовців. А це значить, що українські землі були під повним контролем імператора. Ба більше, аби ще більше контролювати територію, колегія розташовувалась у Глухові замість Москви. У цивільних справах Колегія відповідала перед Управлінням Сенату, у військових - Головнокомандувачем російських Збройних сил у Гетьманщині. Робота колегії регулювалася законами, положеннями та діловими традиціями Російської імперії.
Колегія фактично стала главою державної влади в Гетьманщині та розпочала ряд реформ для знищення самодержавства Гетьманщини:
- державного устрою, спрямованих на підпорядкування всіх частин Гетьманщини російській адміністрації,
- впровадження російських законів та правових норм у Гетьманщині,
- уніфікацію своїх наказів усім імперським стандартам.
Колегія вперше в повному обсязі залучала козацькі фінанси до царської скарбниці. Більше того, вона реформувала податкову систему, що дозволило збільшити розмір річного прибутку. Більшість зібраних коштів експортувались з України до Москви та у Петербург. Загалом діяльність Колегії розпочала фактичний процес ліквідації автономії козацького гетьманства. Спроби призначеного гетьманом Павла Полуботка та ряду старшин офіцерів протидіяти процесу призвели до їх арешту та ув'язнення у фортеці Петра і Павла (Санкт-Петербург).
«осуществление крестьянской реформы 1861 г. в белорусских губерниях имело одновременно феодальные и капиталистические черты»
Одновременно феодальные и капиталистические черты крестьянская реформа 1861 года имела из-за одновременно феодального и капиталистического гнета. Теперь крестьяне были свободны, но все еще были зависимы от земли и должны были работать на земле, принадлежащей помещику – феодальные черты. Кроме того, теперь крестьянин должен был заключить выкупную сделку с помещиком для того, чтобы стать полноценно свободным – капиталистические черты.
«судебная и земская реформы имели ограниченный характер при их проведении в белорусских губерниях»
Да, судебная и земская реформы имели ограниченный характер, поскольку они предусматривали сохранение сословных судов, которые предназначались для крестьян, дворян и прочих. Судебная реформа не затронула вопрос о судопроизводстве в политических делах. А что касается земской реформы, то в белорусских губерниях были созданы три земства, но проведение этой реформы были не таким широкомасштабным как в центральных губерниях.
«осуществление столыпинской аграрной реформы содействовало развитию капитализма в сельском хозяйстве Беларуси»
Да, столыпинская аграрная реформа содействовала развитию капитализма, потому что реформа предполагала разрушение крестьянской общины, переселение крестьян на восток России. То есть в Беларуси крестьяне вышли из общины, имели свои наделы в хуторе или отрубе, все вопросы решали в земствах, и были свободными.
«начало XX в. может считаться периодом возрождения национально-культурной жизни»
Да, и возрождение национально-культурной жизни можно причислять к росту национального самосознания, к тому как развивается общественная мысль не только в Беларуси, но и в других губерниях того времени.