Вчера мы с вами обсуждали пост про Гладиаторов Древноего Рима. Собирал материал и постоянно вспоминал фильм »Спартак: кровь и песок». Начав искать информацию о реальном СПАРТАКЕ удивился тому, что фильм снят очень близко к официальной версии и историческим фактам. Иллюстрировать пост буду частично кадрами из фильма, т.к. каждый его кадр можно вешать на стену в качестве картины. Итак, что мы знаем …
В 74 году до н. э. в итальянском городе Капуя произошло событие, которому предстояло не только оказать существенное влияние на жизнь Римского государства в последующие несколько лет, но и века спустя обрести совершенно новую значимость уже вне своего исторического контекста. Восстание Спартака давно утратило исключительную принадлежность к истории, как и его вождь, чье имя превратилось в сознании людей в символ освободительной борьбы. Историческое существование Спартака представляет собой парадокс сродни загадочным картинкам, на которые надо смотреть очень пристально, чтобы разглядеть в пестром нагромождении геометрических фигур и мельчайших повторяющихся картинок объемные изображения.
Образ Спартака, который мы имеем перед глазами сегодня, во многом плод усилий не историков, а литераторов, среди которых в первую очередь следует назвать Рафаэлло Джованьоли. Но стоит отрешиться от героического блеска, каким окружил Спартака писатель-гарибальдиец, взглянуть на вождя восставших рабов пристальнее, рано или поздно достигнешь того же эффекта загадочной картинки. Окажется, что ты либо ничего не видишь, либо видишь нечто, совершенно отличное от первоначального впечатления.
Объяснение:
1)Відносини і боротьба з монголо-татарами
Перемога під Ярославом розв'язала руки Данилові й дала йому змогу присвятити увагу внутрішнім справам. Він провів глибокі реформи в усіх галузях життя.
2)Реформаторська діяльність Данила була перервана новим лихом: рухом татар на захід. На початку 1241 року татари здобули Колодяжин, Кам'янець, Данилів, Крем'янець, Галич, Володимир, "інниї гради, многі їм же ність числа" i посунули далі на захід. 1242 року, довідавшись про смерть великого хана Угедея, вони повернули на схід.
3)Однак, виявилося, що, не зважаючи на моральне приниження авторитет Данила значно зріс після відвідин у хана. Він повернувся з ярликом хана, як його васал, i таким чином міг сподіватися на захист збоку татар в разі будь-яких конфліктів. Так зрозуміли його становище сучасники, які зі страхом чекали на новий напад татар.
4)В першу чергу змінилося ставлення Угорщини. Той самий король Беля IV, який протягом стількох років боровся з Данилом i відмовив йому, коли він просив для сина Льва руки дочки його, Констанції, тепер прислав сам послів з пропозицією шлюбу
5)Ще важливішими були стосунки з папою Інокентієм IV. Початок їх залишається неясним. Посол папи де Пляно-Kapпіні, по дорозі до татар, зустрів 1246 року в Ленчиці у Конрада Мазовецького Василька, а потім гостював у нього в Володимирі. Там він намовляв Василька та руських єпископів, яких скликав князь, до унії. I Василько, i єпископи відмовилися щось на це відповідати i радили відкласти питання до повороту Данила від хана.
в 1917 г. и случилось.
Смысл в том, что сумеют ли остановить эти самые революционеры неразбериху, которая начнется потом, найдут ли средства и чтобы не допустить развала государства, анархии, войны.